Текст підготований командою Городок.Сity у рамках конкурсу регіональних текстів, який організувала платформа пам'яті Меморіал.
Прощалися із загиблим захисником
Вона підіймає очі, сповнені болю та горя. Дивиться в об’єктив. Їй ніхто не допоможе. Це — її біда. 28 жовтня у Сатанові земляки прощалися із загиблим захисником. Старший стрілець Сергій Беляєв загинув у Бахмуті 22 жовтня. Вдома на нього чекали дві донечки, дружина та мати.
Спогади
Він закінчив Сатанівську школу, вступив до Кам’янець-Подільського будівельного технікуму. Далі — робота у Києві на будівництві, час від часу — заробітки. Але своїх друзів із села ніколи не забував.
— Я до сьогодні пам’ятаю весілля Сергія. Я теж там був. Сергій був таким щасливим. І він завжди допомагав. Всім…., — сказав однокласник та товариш загиблого Андрій Анікалов.
28 жовтня пан Андрій прийшов провести свого друга в останню путь. Разом із іншими однокласниками пригадував, яким був Сергій у школі.
Фото: Городок.City
Автор: Наталія Попович
Фото: Городок.City
Автор: Наталія Попович
— У нашому класі він був найкращий хлопець, найвідповідальніший. Ми живемо на одній вулиці, виросли разом. Дуже велика втрата, — сказала Ольга Мусій, однокласниця.
Сусідка загиблого розповіла, що Сергій поважав і старших, і молодших за себе. Ніколи не «старшувався» і завжди був привітним.
— Він був безвідмовним… Завжди чуйний, добрий. Мамі все допоможе. Друзям не відмовить, — пригадує сусідка Тетяна Кумановська.
Війна
На фронт Сергій Беляєв пішов 25 лютого. Два місяці тому він прийшов на декілька днів додому – поховати свого брата, який, як розповідають односельчани, загинув теж до Донбасі — підірвався разом із зерновозом на міні. І ще не встигла мати оплакати одного сина, як у дім знову постукала біда.
— Для матері — це дуже велике горе. Другого сина ховає, — не стримують сльози сусіди.
Фото: Городок.City
Автор: Наталія Попович
Остання путь
Тіло свого Героя мешканці Сатанівської громади зустрічали зранку, 28 жовтня. Із квітами та на колінах обабіч дороги. А потім живим коридором проводжали його в останню путь. Спершу – до храму Благовіщення УГКЦ, а потім – на кладовище.
Фото: Городок.City
Автор: Наталія Попович
Фото: Городок.City
Автор: Наталія Попович
Біля церкви сатанівчани прощалися із захисником. Мати, дружина та доньки схилися над закритою домовиною. Тихе схлипування, сльози на щоках та відчай в очах. У цей момент вони б віддали все, аби побачити його живим знову. Але жорстока війна не дала шансу. Тепер вони зустрічатимуться тільки у снах. 2 жовтня Сергію Беляєву виповнилося 42 роки.
Фото: Городок.City
Автор: Наталія Попович