"Я її навіть не поцілував". Спогади рідних про жертв обстрілу ТЦ "Амстор" у Кременчуці

27 червня, звичайний робочий день. Близько 14 години у Кременчуці Полтавської області пролунав сигнал повітряної тривоги. А за ним у ТЦ "Амстор" влучила російська ракета.


Торгівельний центр не закрився на час тривоги, тож всередині залишились десятки працівників і відвідувачів. Вибух, пожежа, крики про допомогу, перехожі і рятувальники, які виносять з пекла врятованованих… Цей день став останнім для двох десятків людей.


Текст підготовлено командою платформи пам'яті Меморіал спеціально для "Української правди. Життя". Аби повідомити дані про втрати України – заповнюйте форми: для загиблих військових та цивільних жертв.


"Я її навіть не поцілував. Зазвичай цілую, а тут не поцілував"

31-річна Олена Полякова


Микита Поляков втратив у цей день свою 31-річну дружину Олену. Жінка була кредитним фахівцем у мережі Comfy. Саме цей магазин побутової техніки у ТЦ став епіцентром влучання ракети.


За словами Микити, раніше Олена завжди під час тривоги була в укритті. Тож дізнавшись про обстріл, кинувся обдзвонювати усі лікарні, їздити і шукати кохану. Тіло Олени вдалося ідентифікували лише за певний час.


Співробітники банку, де Олена пропрацювала 7 років, згадують її як цілеспрямовану і незламну, справжню лідерку команди і наставницю для новачків.


"Я встаю рано на роботу, їду. Вона ще спить у цей час. Я її навіть не поцілував. Зазвичай цілую, а тут не поцілував", – пригадав чоловік останню зустріч із дружиною, з якою вони були знайомі 12 років.


"Не думали, що зустріч випускників буде такою"

23-річний В'ячеслав Демидов


В’ячеславу Демидову було 23. Того дня хлопець був на роботі, він працював у магазині Comfy. Одразу після вибуху його друг Богдан кинувся на пошуки. Однак 29 червня підтвердилися найгірші здогади – В’ячеслав загинув.


"Це випуск 2017 року. У ці дні випускники зустрічаються, не думали, що буде такою зустріч… Це була добра і щира, відкрита дитина", – згадує хлопця його класна керівниця Олена Єфремова.


4 липня з В’ячеславом на завжди попрощалися у Свято-Миколаївському соборі.

"Господи, за що ти його у нас забрав?", – каже бабуся В’ячеслава Демидова, проводжаючи онука в останню путь.


"Зупинили життя юної дівчини за два дні до випускного"

19-річна Софія Винник

"Знайшли нашу квіточку, наше сонечко. Ми тебе повік не забудемо, невинне дитя. Я ніколи не забуду твій чарівний голос і завжди усміхнене обличчя. Соню, нам так тебе не вистачатиме", – каже родичка 19-річної Софії Винник Лариса 2 липня.


Саме тоді тіло дівчини вдалося ідентифікувати і надії знайти її живою зникли.

"Ми вірили до останнього, що наша Софія жива! Нелюди не дали можливості нашій студентці отримати такий омріяний диплом бакалавра, зупинили життя юної дівчини за два дні до випускного. Софійка назавжди залишиться у наших серцях!" – повідомила адміністрація коледжу.


"Ми сподівалися, що вона десь у лікарні, але…"

48-річна Оксана Пирхало


48-річна власниця салону краси Оксана Пирхало 27 червня вирушила до торгового центру "Амстор". Вона просто хотіла обрати собі бойлер. Це був її останній похід у житті.


4 дні рідні і друзі сподівалися, що Оксана жива:


"Це було страшно. Ми сподівалися, що вона десь у лікарні, але… Ми всі її шукали, але…", – пригадала колега загиблої Ірина Євсєєва.


Оксана народилася в Дніпродзержинську, з дитинства мріяла бути перукарем. Отримавши омріяну професію, почала працювати у рідному місті, згодом переїхала у Кременчук і стала власницею перукарського салону, якому 5 липня виповнилося 16 років.


"Розумна, чуйна, добра, скромна, чесна, товариська"

29-річна Оксана Поштаренко


29-річна Оксана Поштаренко близько 10 років та працювала продавчинею у магазині побутової техніки у ТЦ "Амстор". 27 червня жінка була на роботі, де й обірвалося її життя.

Оксана співпрацювала з громадською організацією "Центр "РОДІС", була учасницею патріотичних, просвітницьких, благодійних акцій. Займалася волонтерством і завжди допомагала людям.


"Оксана Поштаренко – розумна, чуйна, добра, скромна, чесна, товариська, а ще красива, молода й життєрадісна", – розповіли її рідні та близькі.


Поховали жінку 3 липня в Звенигородці на Черкащині.


"Вона мріяла про сім’ю. Вона збиралася заміж"

22-річна Тетяна Бригадиренко


22-річна Тетяна Бригадиренко працювала консультанткою мобільних аксесуарів у ТЦ "Амстор". У день обстрілу ТЦ Таня також була на роботі, тут й обірвалося її життя.


Мама дівчини Людмила кілька днів шукала доньку у лікарнях і моргах. Ідентифікувати тіло Тані вдалося лише за результатами тесту ДНК.


Дівчина завершила навчання у професійному училищі №5 та Полтавському кооперативному технікумі.


"Вона завжди була з посмішкою, позитивна. Разом ми були до 9 класу, а потім вона пішла зі школи. Але ми зустрічалися, часто бачилися. Я думаю, що вона мріяла, як усі, про сім’ю. Вона збиралася заміж… Але, звісно, не про таке", – розповіла колишня однокласниця загиблої Христина.


28 серпня Тетяна мала святкувати 23 роки. У цей день її коханий Ігор збирався освідчитись.


"Як страшно казати "був"

27-річний Євгеній Грицай


27-річний Євгеній Грицай останні 7 років працював у магазині побутової техніки в ТЦ "Амстор". 27 червня у нього був вихідний, однак чоловіка викликали на роботу.


Після влучання ракети мама Євгена Оксана намагалася зателефонувати до сина. Спочатку він був зоні доступу, потім зв'язок зник, а пізніше телефон став вимкненим. До останнього жінка вірила у диво і шукала сина. Але дива не сталося, тіло Євгена ідентифікували серед загиблих.


"Як страшно казати "був". Але від того чорного дня це – моя реальність. Мій синочок був дуже світлою та благородною людиною. Любив життя, свою родину та свій рід, друзів, товаришів, клієнтів. В одну мить ці нелюди перекреслили плани його та інших родин на щасливе життя", – розповіла матір загиблого.


У Євгенія також залишилася молода дружина.


"Доки тривали пошуки, я відігрівала тліючу надійку в серці"

Ольга Павленко


Мисткиня, авторка благодійних проєктів, керівниця студії мистецтв "Кольорово" Ольга Павленко 27 червня перебувала у ТЦ "Амстор". Ракетний обстріл росії забрав життя Ольги.


"Доки тривали пошуки, я відігрівала тліючу надійку в серці. Але підтвердилося незбагненне: Оля була в "Амсторі", торгівельному центрі, що його знищили серед білого дня нелюди без жодної людської подоби", – розповіла кременчужанка Олена Ускова.


На початку війни Ольга потрапила в місто Орландо у США. Намалювала там серію картин. На початку травня їх показували на благодійній виставці українських художників та ілюстраторів Ukrainian artists defending freedom. Тоді вдалося зібрати $8 тис., які спрямували на гуманітарну допомогу українцям.


"Вже під час події вона вже повернулася в Україну. Оля дуже сумувала за рідною Полтавщиною, дуже хотіла до дому…", – написала її знайома Анна Мороз.


У жінки залишились старенькі батьки і донька.


"Це була світла, добра людина"

42-річний Андрій Красюк


42-річний Андрій Красюк був продавцем побутової техніки у торговельному центрі "Амстор". На робочому місці, куди влучила російська ракета, завершилося життя чоловіка.


У виші Андрій вивчав біологію і хімію. Він обожнював природу, збирати гриби, рибалити. Кілька років чоловік викладав у школі, згодом змінив професію і став продавцем.


"Це була світла, добра людина. Я була його вчителем. Коли він закінчив педагогічний університет, я була його колегою, ми працювали разом. Він справді дарував свої знання дітям. Коли він змінив професію, я була його покупцем. Це завжди позитивна, дуже толерантна людина. Він завжди зрозуміє ситуацію, вислухає, порадить", – розповіла колишня вчителька, а згодом колега Андрія Оксана Семирянин.


В Андрія залишилися дружина Світлана та маленька донечка.


"Стійко зносила всі фінансові і життєві труднощі"

53-річна полтавчанка Лілія Нікіфорова


53-річна полтавчанка Лілія Нікіфорова приїхала провідати чоловіка-військового, який 27 червня перебував на лікуванні у шпиталі в Кременчуці. Пара зайшла у ТЦ "Амстор", в який влучила ворожа ракета. Лілія загинула, а її чоловіку вдалося вижити.


Бабуся Лілії Раїса Гудій була заслуженою працівницею культури й заступницею директора Полтавського краєзнавчого музею. Лілія фактично виросла у музеї. Дорослою вона працювала завідувачем лабораторії кафедри хімії Полтавського політехнічного університету. А у 2020 році влаштувалася касиркою у краєзнавчий музей, без якого не може жити.


У Лілії Нікіфорової залишилася донька Каріна. У дівчинки були проблеми зі здоров'ям.


"Нескінченні спеціалісти, санаторії, програми лікування – Ліля Іванівна стійко зносила всі фінансові і життєві труднощі. Їй вдалося. Каріна стала на ноги", – розповів знайомий загиблої жінки Антон Сененко.


"Одразу після вибуху я йому подзвонила"

39-річний Сергій Маркович


39-річний Сергій Маркович працював продавцем у ТЦ "Амстор". 27 червня він вирушив на роботу і більше не повернувся додому. Його життя забрала ворожа ракета.


Дружина Сергія Катерина Маркович одразу після вибуху побігла під ТЦ. Жінка намагалася зателефонувати коханому.


"Одразу після вибуху я йому подзвонила. Навіть начебто він взяв слухавку. Нічого не було чутно, зв’язок перервався. Я стала його набирати знову, але вже було зайнято. Ми просто всі, хто дзвонив, один одного перебивали. Набирали до того моменту, поки не відключився телефон", – згадує вона.


Усіх травмованих в лікарні опізнали, але Сергія серед них не було. Пізніше ідентифікували його тіло.


У Сергія залишилася донька.


Мама вижила, а 21-річна Анна ні

21-річна Анна Вовненко


21-річна Анна Вовненко вчилася на оператора комп'ютерного набору та обліковця бухгалтерських даних. 27 червня прийшла в торговий центр разом з мамою. Жінки розійшлися у різні частини будівлі. Тож, коли стався вибух, Анна загинула, а мамі вдалося врятуватися.


Дівчину не могли знайти кілька днів. Але 29 червня інформація про загибель підтвердилася. 6 липня її провели в останню путь.


"Від його 25-річного тіла залишилось лише вугілля"

25-річний Даниїл Сидоров


27 червня 25-річний Даниїл Сидоров пішов на роботу – він працював у магазині Comfy. Шансів вижити було небагато, адже ракета потрапила саме в цей магазин. Сестра хлопця Світла Курмаз кілька днів шукала Даниїла, але дива не сталося, тіло Даниїла знайшли мертвим.


Хлопець сповідував здоровий спосіб життя. Він працював і очікував повістки, аби поповнити лави захисників. Хоча, за твердженням рідних, був пацифістом і фанатом своєї цивільної роботи.


"Спокійний, мовчазний та з багатим внутрішнім світом… Завдяки "освободітелям" від його 25-тирічного тіла залишилось лише вугілля. Та ті кляті рашисти не розуміють, що справжні українці своїх не кидають, і допомагатимуть нам з небес", – сказала сестра загиблого, якого поховали на Свиштівському кладовищі 7 липня.


"Допоможіть знайти братика"

26-річний Руслан Миколенко


26-річний Руслан Миколенко працював консультантом в магазині Comfy. Як і для багатьох співробітників Руслана, робочий день 27 червня став останнім в його житті.


На роботу він влаштувався за три тижні до ракетного удару. Сестра загиблого Юлія шукала чоловіка кілька днів. "Не будьте байдужими. Допоможіть знайти братика", – написала Юлія у своїх соцмережах 29 червня.


Брата знайшли, однак не серед вцілілих… Попрощалися із хлопцем 6 липня.


"Ми її втратили. Розумну. принципову, професійну, чесну"

41-річна Олена Дмитриченко


41-річна адвокатка Олена Дмитриченко 27 червня вирушила в торговий центр з донькою. Після удару ракети Олена загинула, дитину вдалося врятувати.


Жінку шукали кілька днів, але серед врятованих її не було. Згодом тіло Олени ідентифікували серед загиблих за ДНК-експертизою.


"Ми її втратили. Розумну, принципову, професійну, чесну… Вона себе любила – і це допомагало їй рости професійно та знаходити баланс між роботою і особистим життям. І ми її любили за те, якою вона була", – пригадала Олену місцева журналістка Тетяна Донченко.


Була надія, що Костя в реанімації

35-річний Костянтин Возний


35-річний Костянтин Возний теж працював у магазині побутової техніки Comfy. Під час обстрілу він перебував у центральному проході будівлі. Після удару ракети на зв’язок не виходив.


Рідні до останнього надіялися, що Костянтин живий. За ДНК батька тіло не ідентифікували.


"Взяли ДНК його синів, тому що з тих людей, які в морзі, з ДНК його батька вони не співпали. Є надія, є інформація, є коментарі, і люди писали, що Костя в реанімації. Але не підтверджена ця інформація", – розповів родич загиблого Олександр Байбуза.


4 липня загибель Костянтина підтвердилася. 6 липня чоловіка провели в останню путь.


У загиблого залишилося двоє синів.


"Дуже прошу ваших молитов"

35-річний Юрій Микитенко


Ворожа ракета забрала життя ще одного працівника Comfy 35-річного Юрія Микитенка. Незадовго до трагедії чоловік відсвяткував день народження.


"Дуже прошу ваших молитов за зниклого Юрія. Вибух у місті Кременчук", – написала знайома родини Анна Шеплякова 2 липня. 5 липня Юрія опізнали серед загиблих.


Попрощалися із Юрієм Микитенком 7 липня у Свято-троїцькій церкві. У нього залишилася дружина та син.


"На зв’язку немає, телефон вимкнений”

44-річна Альона Величко


44-річна Альона Величко приїхала у Кременчук у відрядження. На 16-у у неї була запланована зустріч поблизу "Амстору", тож жінка зайшла в ТЦ. Це рішення коштувало їй життя.


"На зв’язку немає, телефон вимкнений", – писали її знайомі, які розшукували Альону Величко кілька днів після трагедії.


Зрештою тіло жінки ідентифікували, а 7 липня з Альоною Величко попрощалися назавжди.


У нього залишилися батьки

24-річний Микола Крючков


24-річний Микола Крючков теж працював консультантом у Comfy. Хлопець пропрацював тут протягом двох років. Загинув на робочому місці.


З роботи сина не дочекалися батьки.


Син так і не знайшов батька серед живих

56-річний Олександр Проценко


56-річний Олександр Проценко перебував у ТЦ з своєю знайомою Юлія Совенко, коли у центр влучила ракета. Життя обох обірвалося.


Кілька днів Олександра розшукував його син Юрій, але отримав невтішні новини. Попрощалися з чоловіком 5 липня. На прохання рідних без уваги з боку громадськості.


"Через кілька годин її не стало"

47-річна Юлія Совенко


47-річна Юлія Совенко разом зі знайомим Олександром Проценком була у торговому центрі, коли в неї влучила ракета.


Юлія працювала медсестрою у лікарні. 27 червня ще зранку вона була на роботі.


"Я йшла по коридору, Юля виходила з лабораторії, як завжди помахала рукою, ми посміхались один-одному…це була наша остання зустріч…Через кілька годин її не стало…", – згадує колега Анастасія.


Поховали Юлію 6 липня в селі Майбородівка Кременчуцького району. У жінки залишилася донька.