Дуже часто життя однієї людини дорівнює тире між датами «народився» – «помер». В одних воно довжиною в кілька міліметрів – стандартні «народився», «вчився», «працював», «помер». А в інших, як, наприклад у Біжана Шаропова – довжиною сотні тисяч кілометрів, з численними зупинками, пригодами і перипетіями, життя різнобарвне і яскраве настільки, що буде гідне не лише написання окремого дослідження, але й серіалу на кілька сезонів. Який можна буде назвати «Наш Біжан».
Текст підготований платформою пам'яті Меморіал, яка розповідає історії вбитих Росією цивільних та загиблих українських військових, спеціально для Новинарні. Аби повідомити дані про втрати України – заповнюйте форми: для загиблих військових та цивільних жертв.
Біжан Шаропов дійсно був «наш», в значенні – «для всіх». Абсолютно всі знайомі і друзі Біжана впевнені – його завжди було «багато», часом навіть «забагато». Сповнений кипучої енергії, Біжан хапався за справи, боровся за справедливість, любив науку, намагався – досить вдало – сумістити її з бізнесом, викладав, дискуткував, кохав жінок. Був вічним локомотивом, людиною, яка вдало поєднувала в собі безліч іпостасей – починаючи від надзвичайно перспективного молодого вченого і закінчуючи захисником України. Без сумніву, якщо б Біжану вдалося довести до кінця все задумане, а ще і в планетарному масштабі, то людство б прожило наступні кілька тисячоліть в мирі й достатку. Але, на жаль, цього вже не станеться, бо Біжан Шаропов загинув у квітні 2022 року, захищаючи Україну.
Книга майбутніх командирів і підручник з біології
Біжан Шаропов народився у Душанбе 7 жовтня 1989-го. Коли йому виповнилося 5 років, родина, втікаючи від громадянської війни в Таджикистані, переїхала до Києва. Біжан пішов у середню школу №206 на Борщагівці. Мама Біжана, Лола Рашидівна, пригадує, що син з самого дитинства був дуже розвинений і любив військову справу.
«Від дуже любив читати «Книгу майбутніх командирів» Анатолія Мітяєва. З татом вони постійно ходили у Національний музей історії України в Другій світовій війні, там де всі ці танки і гармати. Вдома в нього була купа солдатиків, він їх розставляв по картах і рухав ними, моделюючи битви. Ми ставилися до нього як до дорослого, ніколи не сюсюкалися, трималися як з рівним», – розповідає Лола Шаропова.
Згодом Біжан Шаропов перейшов до 285-ї школи на Оболоні. Однокласниця Оксана Товста пригадує – якщо в класі і був лідер – то це точно був він, Біжан.
«Біжан – це та людина, яка могла знайти спільну мову з будь-яким. Я навіть не знаю, з ким він у школі дружив найбільше, він дружив з усіма. Він міг розрядити будь-яку обстановку своїм веселим сміхом і жартами, ніколи не боявся дискутувати з вчителями, робив це надзвичайно ввічливо, аргументовано й інтелігентно. Був не лише людиною слова, а й справи».
Любов до природничих наук, зокрема, біології, в Біжана проявилася саме у школі. Мама вважала синове захоплення чимось несерйозним, переконувала його пов’язати майбутнє життя з політологією. Але Біжан вперто йшов до своєї мети.
«Він дуже добре закінчив школу, набрав з усіх підсумкових предметів майже найвищі бали. Ми поступали на бюджет, віднесли документи у кілька київських вишів, Біжан дуже хотів вчитися в Могилянці. І от, виявилося, що він поступив і на хімічний факультет, і на фізмат, і на біологічний, і на історичний. Я йому кажу – давай, Біжан, будемо визначатися, де ти вчитимешся. А він: «Мамо, я ж з самого початку сказав – хочу вчитися на природознавчому факультеті. І буду», – пригадує Лола Шаропова.
Біологиня та радіоведуча Дарія Озерна познайомилася з Біжаном у 2010 році, коли в Києво-Могилянській академії вела практичні та лабораторні з генетики. Згадує – Біжан точно був найяскравішою зіркою на курсі.
«Він був вогонь. Завжди з місця вигукував, при чому – завжди в тему. Такий рум’яний, дуже розумний, відмінник, в нього все було круто. Його було видно, його було чути. Він за все відповідав, спокійний, впевнений в собі, органічний пасіонарний хлопець і лідер».
«Саме в Могилянці син став цікавитися історією України, вивчав історію УПА, став дуже патріотичний, перейшов на українську мову – ми в родині до того говорили російською», – каже Лола Шаропова.
Дослідник і правдоруб в Інституті фізіології
На третьому курсі Біжан Шаропов влаштувався в Інститут фізіології імені Олександра Богомольця, у відділ професора Ярослава Шуби.
«Більшість студентів до нас приходять, бачать, що щось треба робити, лякаються і тікають. А Біжан залишився, йому було цікаво працювати в нашій лабораторії», – говорить Ярослав Шуба.
В Інституті фізіології під його керівництвом Біжан Шаропов досліджував іонні канали – білкові молекули в мембрані клітин, які активують фізіологічні процеси. Загалом дослідження стосувалися нових форм лікування раку. Колеги пригадують – молодий вчений завжди намагався докопатися до суті.
«У нього постійно виникали ідеї. У вчених часто виникають ідеї, але інколи це вони лише так думають, а от в Біжана саме ідеї виникали регулярно. Він вивчав, наприклад, як працюють іонні канали в різних органах і тканинах, які ще ніхто глибоко не досліджував. Сидів і детально розбирав цю проблему, з літератури та експериментів», – розповідає колега Олексій Болдирєв, науковий співробітник Інституту фізіології.
Крім роботи в Інституті фізіології, Біжан Шаропов активно популяризував науку серед молоді та студентів. Самостійно розробив курс нейрофізіології, який читав в Києво-Могилянській академії. Студентам дуже подобався молодий і запальний вчений, який надзвичайно цікаво і захопливо викладав.
«Коли ми організовували «Тиждень знайомства з мозком» ще в доковідні часи, коли в хол Інституту виносили прилади, показували школярам і батькам, як працює мозок, то Біжан, безумовно, був зіркою цих івентів. Він дуже гарно і детально, а головне – просто, доступно і дуже емоційно все розповідав. Всі від нього були в захваті», – розповідає докторка біологічних наук Нана Войтенко.
Молодий вчений був не лише розумним, а й надзвичайно принциповим і чесним. В цьому колеги та друзі Біжана пересвідчувалися неодноразово. У 2020 році його обрали Головою Ради молодих вчених Інституту фізіології. Були впевнені, що він – саме та людина, яка відстоюватиме їхні інтереси в установі. У квітні 2021 року Біжан Шаропов публічно виступив через конфлікт, який виник в Інституті фізіології. Через смерть керівника проєкт, який стосувався лікування хвороби Альцгеймера, вирішили віддати не одному із членів команди, а непричетній до цього людині – номенклатурному працівнику з дирекції. Вчена рада 12 голосами проти 8 вже затвердила це рішення. Але завдяки Біжану, який виніс цю проблему в публічний простір, керівництво проєктом таки віддали члену команди.
«Він ніколи не боявся вставати і відкрито називати речі своїми іменами. Завжди був за правду. При цьому наражав себе на незадоволення керівництва. Біжану постійно виписували якісь догани, прискіпувалися до дрібниць. Колись, пам’ятаю, він на складі взяв балон з киснем, і там був вентиль криво прикручений. Він у фейсбуку написав пост – чи безпечно в нього вкручувати редуктор. І от за це йому впаяли догану, що нібито він пошкодив той балон. Але залякати його було неможливо», – каже Нана Войтенко.
Не пацифіст на Майдані
Коли почалася Революція Гідності, Біжан Шаропов одразу пішов на Майдан.
«Він з самого початку казав, що треба більше агресії. Не пхати квіти в щити беркутам, а брати палиці і товкти їх. І що насилля потрібно перемагати насиллям. Він входив у сотню Могилянки, вони там всі були пацифістами, Біжан з ними постійно сварився, казав, що вони не те роблять. Одного разу прийшов в Інститут і каже – ми тут з Євгеном Диким та могилянцями будемо готувати коктейлі Молотова, а потім підемо атакувати суд, де йде процес над учасниками автомайдану», – пригадує Олексій Болдирєв.
Загалом всі знайомі Біжана спільні в одному – якщо в когось і був той дух, що тіло рве до бою – то саме в нього. Свою позицію Біжан Шаропов пояснював у фейсбуку через 6 років після завершення подій Революції Гідності:
«Знаєте, що я ненавиджу? ( окрім купи чого іншого ) Вираз «прості люди».
- Я людина проста, політикою не цікавлюся, тому мені байдуже, хто буде президентом. На вибори не ходжу.
- Ми не підемо на Майдан захищати країну від зажравшихся бандюг, ми ж прості люди.
- Я прастой чєлавєк і нє буду учіть укрАінскій, мєня радітєлі чєму научілі так і буду гаваріть….
Аааа, як же бісить!
Знаєте, що саме на понятті «прості люди» тримаються усі в світі тиранії? Коли в суспільній свідомості тримається оце розділення на «ходячі шлунки» й «бояр».
Це не утопія, в цивілізованих сучасних суспільствах все так і влаштовано - коли кожен, КОЖЕН не вважає себе «простою хорошою людиною», а особистістю з переконаннями й готовністю їх обстоювати. І не на словах, якщо знадобиться.
Саме в цьому і полягає демократія, а не в отій вашій технології голосування за посади».
Після завершення Майдану Біжан передчував – почнеться велика війна. У травні 2014 року він одним з перших записався до окремого штурмового батальйону «Айдар».
«Я з ним сварилася, казала: Біжане, куди ти поїдеш? Ти ж ще дитина, а там дорослі воюють. А він мені: мамо, ти хочеш жити добре? А чому ти вважаєш, що хтось має робити тобі добре, в той час як я буду ховатися за твоєю спиною? І тоді я зрозуміла – він прийняв рішення, і воно було правильним», – говорить Лола Шаропова.
«Я його запитала: Біжане, навіщо ти йдеш? А він каже – я сиджу на дивані і по телебаченню бачу, як гинуть наші люди. Я розумію, що не можу просто так сидіти, я маю бути там. Він узяв академвідпустку і пішов на фронт», – пригадує Нана Войтенко.
Піхотинець Біжан Шаропов брав участь у боях на Луганщині. У серпні 2014 року під Луганськом загинув його побратим, студент третього курсу медичного університету Володя Юричко з міста Самбір. З хлопцем Біжан познайомився ще на Майдані.
«У медунівері, де він вчився, повісили табличку на його честь. Біжан був на церемонії, і говорив, що це дикість. Бо казали скорботні слова і табличку вішали ті люди, проти яких Володя Юричко боровся на Майдані. Біжан обурювався – Володю після його смерті вони використали у власних цілях, а так не можна», – згадує Олексій Болдирєв.
До Інституту фізіології Біжан Шаропов повернувся через 10 місяців війни – у 2015 році. Змужнів, став ще впертішим. Кілька разів отримував пропозиції праці за кордоном. Але відмовлявся – хотів залишатися в Україні і розвивати науку саме тут.
«Ми сиділи на Луганській ТЕС під обстрілами… І вирішили виробляти хімічні реактиви»
Через два роки – у 2017-му – разом з побратимами з «Айдару» вирішили зайнятися бізнесом і заснували компанію «Українські генетичні технології». Розробляли схеми для молекулярної діагностики.
«Ми сиділи на Луганській ТЕС під обстрілами, нам було нудно, і ми вирішили зробити бізнес, щоб розвивати економіку. Вирішили виробляти хімічні реактиви», – писав Біжан Шаропов 9 вересня 2017 року.
«УкрГенТех» почалася, фактично, в нас в лабораторії. Біжан тестував якісь розчини, часом воно проливалося і неприємно тхнуло, співробітників це трохи дратувало. Але потім вони зняли приміщення, перенесли виробництво в Харків і все розкрутилося», – розповідає Олексій Болдирєв.
Відомою «УкрГенТех» стала в 2020 році, коли під час першої хвилі коронавірусу компанія вийшла на ринок із власними тестами для виявлення хвороби. Вони були дешевшими та якіснішими, ніж у конкурентів – росіян та європейців. Тоді ж отримали держзамовлення – на два мільйони тестів. Але потім виявилося, що їхні тести не пройшли верифікацію. Після цього публічна діяльність компанії, де Біжан Шаропов працював головним біологом, припинилася.
До лютого 2022 року Біжан Шаропов працював над дослідженням нових методів боротьби з раком у Інституті фізіології. Оточуючим постійно казав – у повітрі висить загроза війни. Її ймовірність передбачив ще у квітні 2014-го.
«… московські війська нарешті перетинають кордон, але Збройні Сили вирішують дати їм відсіч. Починається жахлива, можливо - багаторічна війна, в якій значні території нашої держави будуть окуповані, загинуть десятки, якщо не сотні тисяч людей (як на фронтах, так і від російських «ескадронів смерті», а також - під «килимовими бомбардуваннями» кацапської авіації). Сила буде на боці ворога, а на нашому - час, бо кожен місяць знаходження російських військ на українських територіях виливатиметься супротивнику в десятки мільярдів баксів», – писав Біжан Шаропов у фейсбуку 29 квітня 2014 року.
«Біжан тоді сказав: мене теж треба буде кремувати, у землю я лягати не збираюся»
24 лютого 2022-го Біжан Шаропов приєднався до сил Територіальної оборони, воював у складі 11-ї окремої роти спецпризначення. Бився з росіянами під Києвом, звільняв від нападників Чорнобиль, згодом – обороняв Ізюм. Востаннє з Біжаном мати розмовляла 11 квітня.
«Він був з бійцями в магазині, поїхали по воду і печиво. Сказав, що все добре. Він взагалі дуже мало розповідав. Завжди говорив, що в нього все добре», – згадує Лола Шаропова.
За кілька днів після цієї розмови Біжан загинув у селі Борове Харківської області. Авто, в якому він перебував з іншими бійцями, потрапило під ворожий удар. Загиблих поховали у братській могилі. Потім, коли Ізюм та території біля нього звільнили, відбулася ексгумація тіл. Про те, що серед похованих є Біжан Шаропов, стало відомо в лютому 2023 року. До цього часу він вважався зниклим безвісти.
«Ми з ним колись говорили про смерть, і я йому кажу – коли я помру, то мене треба буде кремувати і мій попіл розвіяти над Таджикистаном. Біжан тоді сказав – мене теж треба буде кремувати, у землю я лягати не збираюся», – говорить Лола Шаропова.
Колеги збираються назвати лабораторію на честь Біжана, а також видати його останню статтю в англомовному науковому журналі. Також на його честь назвуть студентську школу «Біофізичні методи у нейронауках та фізіології», де він був лектором. Мама разом з друзями сина хочуть видати книгу про війну, над якою Біжан працював перед до 24 лютого 2022-го.
«Герої бронзовіють, вони переходять в сухі енциклопедичні рядочки, при цьому втрачається людяність. Треба зберегти Біжана як живу людину, про нього треба писати живі і чесні тексти. Бо саме таким – живим і чесним – він назавжди залишиться для всіх нас», – каже Олексій Болдирєв.
Автор: Володимир Мисан-Мілясевич