Юлія Лозинська
Редакторка цивільного Меморіалу, шеф-редакторка
Упродовж 15 років працювала журналісткою, репортажисткою, редакторкою у всеукраїнській газеті «Експрес». Працювала з соціальною тематикою, зокрема, і про воєнні реалії. Юлія пропускає кожну історію загиблих крізь себе, попри біль, який доводиться через це відчувати, переконана, що жодне ім'я не можна забути.
Ксенія Пантелєєва
Журналістка військового Меморіалу
У 2015-2016 рр. працювала військовим кореспондентом у виданнях Gazeta.ua, журнал «Країна», Газета по-українськи. Допомагала фонду «Повернись живим». У 2016-2020 служила в ЗСУ. Брала участь в АТО/ ООС у складі 54 ОМБр. Потім служила у пресслужбі структурного підрозділу Міноборони України.
Ксенія втратила багатьох побратимів, тож вона добре знає, що таке загибель близьких. Щоденно спілкуючись з рідними та близькими загиблих, вона переживає болючий досвід, але розуміє, що робить важливу справу.
Ольга Городецька
Журналістка цивільного та військового Меморіалу
Трохи більше п’яти років у журналістиці. Працювала у локальних медіа з темами освіти і медицини, транспорту та інфраструктури. Також має досвід написання аналітичних матеріалів, інтерв’ю та репортажів.
У «Меморіалі» прагне допомогти в збереженні пам’яті про цивільних українців, які загинули через війну Росії проти України. Вважає, що їхні історії мають дізнатися якомога більше людей.
Світлана Корженко
Редакторка військового Меморіалу
Раніше працювала журналісткою і редакторкою у «Газеті по-українськи» та журналі «Країна». Робила репортажі й інтерв’ю, планувала і редагувала тексти інших авторів. Займалася переважно культурною й соціальною темою, а з 2014 року – й військовою. Останні 3 роки вела в газеті ще й сторінку Некрологи.
У Меморіалі працює над тим, щоб зберегти пам'ять про військових, які загинули на війні. Їй болить за кожного. Часто трапляються такі тексти, після яких не виходить не плакати. Та Світлана вважає, що розповідати всі ці історії потрібно. Знати про людей, який загинули через повномасштабне вторгнення Росії, мають всі українці й увесь світ. Щоби розуміти, яку велику ціну доводиться платити за нашу свободу.
Упродовж 15 років працювала журналісткою, репортажисткою, редакторкою у всеукраїнській газеті «Експрес». Працювала з соціальною тематикою, зокрема, і про воєнні реалії. Юлія пропускає кожну історію загиблих крізь себе, попри біль, який доводиться через це відчувати, переконана, що жодне ім'я не можна забути. Наталя Дєдова, журналістка, яка працює з відео- і текстовими некрологами
Натяла працювала на телебаченні у Маріуполі: журналісткою, випусковою редакторкою, режисеркою, ведучою новин. Має численні подяки місцевого, обласного та всеукраїнського рівнів. Входить до Національної спілки журналістів України. З 2022-го записувала відеоісторії людей, які вижили у Маріуполі. У Меморіалі пише некрологи загиблих маріупольців, а також створює відеонекрологи пам'яті загиблих захисників. Для Наталі Меморіал є можливістю назвати кожного вбитого українця і кожну вбиту українку: військову чи цивільну людину; дорослу чи дитину.
«Я із сином у Маріуполі вижила. Мій чоловік, старший телеоператор ТРК «Сігма» Віктор Дєдов, 11 березня 2022-го – загинув. Заради його памʼяті, а також памʼяті десятків, сотень тисяч українців я хочу через ці некрологи розповідати всьому світові, що таке справжній «русскій мір». І я хочу, аби світ зрозумів, що ця війна росії – не тільки проти України», – каже Наталя.
Наталя Хвесик
Смм-менеджерка
Сім років працювала журналісткою та редакторкою стрічки новин у волинських ЗМІ.
З початком повномасштабної війни почала писати історії людей, які постраждали або загинули через російську агресію. Співпрацювала з «Меморіалом» як авторка текстів, а згодом стала сммницею платформи пам'яті.
Наталі важливо, щоб історії загиблих не прогортували в соцмережах, а читали, поширювали, пам'ятали. Важливо показувати не лише обставини смерті, а й те, якими люди були як особистості і як живуть їхні рідні після втрати. На сторінках Меморіалу вона розповідає, як багато є способів зберегти пам'ять про загиблих. А ще нагадує про трагічні дати та втрати попередніх років війни.
Олександра Соколовська
Архіваторка, менеджерка з партнерств
Раніше працювала на телебаченні. З початку повномасштабної війни змінила діяльність і приєдналася до платформи пам’яті «Меморіал». Олександра дбає про те, аби зберігати всі дані про загиблих українців. Дбає про базу даних проєкту. Відчуває себе причетною до горя кожного і кожної, чиї історії допомагає зберігати. Оля Піліщук керівниця моніторингової команди Меморіалу
Більше 15 років у журналістиці, працювала у розслідуваннях та на менеджерських посадах у газеті «Експрес». Представниця Офісу підтримки родин військових у Львові. Мама двох неймовірних синів. У Меморіалі Оля працює з пошуком даних про загиблих військових і цивільних, спілкується з їхніми рідними, з представниками громад: усе заради того, щоби жодне ім'я не було забутим. Для Олі важливо, щоби пам'ять не перетворилася лише у дві дати: народився-загинув. Адже кожен із тих, хто загинув, мав свій внутрішній світ, мрії і плани на майбутнє. Завдяки Меморіалу, каже Оля, вона може долучитися до того, щоб ми пам'ятали саме людей і їхні історії, а не знали лише суху статистику. Михайло Піцюра Дизайнер
Більше шести років працював у сфері ЗМІ та реклами. Прагне допомогти зберегти пам'ять про полеглих героїв та цивільних жертв війни Росії проти України.