Сьогодні немає точних даних про кількість українських вчителів, загиблих під час війни. Проте імена багатьох із них відомі. Розповідаємо історії п’яти педагогів із Херсонщини, Одещини та Вінниці, які стали жертвами російської агресії.
Текст підготований платформою пам’яті Меморіал спеціально для «НВ». Аби повідомити дані про втрати України – заповніть форми: для загиблих військових та цивільних жертв.
Оксана Тиховська. «Була дуже ретельною і до всіх мала підхід»
Оксана Тиховська.
50-річна Оксана Тиховська загинула внаслідок ракетного удару по центру Вінниці 14 липня. Вона була неподалік епіцентру вибуху. «Зустріли Оксану Миколаївну на площі, привітались, розійшлись – і через п’ять хвилин пролунав вибух», – розповів її знайомий Андрій.
Тиховська понад 30 років працювала вчителькою початкових класів у вінницькому ліцеї № 8. Сестра Оксани та її мама – також учителі.
«Ми працювали разом, – каже Ольга, сестра загиблої. – Перед смертю вона саме випустила свій черговий перший клас».
Загалом жінка виховала щонайменше вісім поколінь першачків.
«Оксана була дуже справедливою, відповідальною, уміла знайти підхід до дітей. Вона ж бабуся, в неї двоє внуків. Уміла зацікавити кожного учня. Знала, як підтягнути тих, хто трохи відставав у навчанні. Часто ці діти потім виходили на дуже високий рівень», – розповідає Ольга.
Колега загиблої Інна Мельник згадує, що для Оксани Тиховської прикладом була мама – з дитинства та спостерігала за її педагогічною діяльністю.
«Оксана була вперта, мала стійкий характер. Вона весь час багато читала, вивчала щось нове, відвідувала уроки старших колег, – розповіла Мельник. – Незадовго до смерті ретельно готувалась до майбутньої атестації вчителів. Хоч і була у відпустці. Пам’ятаю, як Оксана Миколаївна приходить до заступниці директора і просить перевірити, чи все вона правильно зробила, щоби пройти атестацію, чи вона достатньо підготувалась. Вона була дуже ретельною і хорошою вчителькою».
Колишні учні та батьки дітей, яких виховувала Оксана Тиховська, розповідають, що вона не тільки давала дітям знання, а й навчала їх людяності. «Неможливо передати словами, що відчуває зараз моя донька. Вона обожнювала свою першу вчительку», – каже Інна Грицюк, мама однієї з учениць Тиховської.
Дар’я Голік. «Перед смертю заповнювала шкільні журнали»
Дар'я Голік.
21 травня росіяни обстріляли Білозерку Херсонської області. Від влучання одного зі снарядів загинула вчителька Дар’я Голік. 3 травня їй виповнилося 32 роки. Колеги розповідають: перед самою загибеллю вчителька заповнювала шкільні журнали.
Дар’я працювала вчителькою української та англійської мови у місцевій школі № 3. Колеги і знайомі кажуть, що їй подобалась робота, а понад усе – живе спілкування з дітьми.
«Її дуже чекали діти. Найбільше Дар’я Олександрівна не любила дистанційне навчання, для неї було важливо бачити дітей на відстані протягнутої руки, відчувати їхній настрій та енергетику», – розповідають колеги.
Даша була активною жителькою громади, брала участь у діяльності місцевої бізнес-спільноти, а ще розвивала там клуб англійської мови.
«Дар’я дуже любила рідну Білозерку, тутешню природу, місце, де жила, і свою роботу тут», – каже друг учительки Дмитро, який з міркувань безпеки побажав залишитись анонімним.
Володимир Чолак. «Усіх заохочував до здорового способу життя»
Володимир Чолак.
У ніч проти 1 липня в дев’ятиповерхівку у селищі Сергіївка Одеської області влучила російська крилата ракета. У цьому домі на другому поверсі мешкав 68-річний Володимир Чолак. Учитель фізкультури загинув, а разом з ним – дружина та син.
Володимир Чолак 22 роки працював у Сергіївському ліцеї.
«Він був фізруком, але також вів гурток козачої слави, готував дітей на конкурси, заохочував учнів до здорового способу життя… Організовував дозвілля для дітей переселенців… Йому ніколи не треба було нічого казати – брав ініціативу в свої руки і робив усе необхідне. Усі в ліцеї любили вчителя», – каже Галина Архипенко, директорка навчального закладу.
У ліцеї Володимир Чолак зібрав волейбольну команду, тренував її. Також був наставником для молодих педагогів. Після початку повномасштабної війни вчитель допомагав переселенцям та ЗСУ і чекав перемоги України.
Ольга Шевченко. «Допомагала дітям пізнавати цей світ»
Ольга Шевченко.
64-річна Ольга Шевченко загинула 15 серпня в селі Геройське на Херсонщині. Вона їхала в автомобілі, який підірвався на російській міні. У машині був також її син Тарас.
Ольга працювала вчителькою початкових класів у місцевому ліцеї. Про неї кажуть – дуже любила дітей, була педагогом з великої літери.
«Ольга Шевченко віддавала дітям весь свій час і все серце. До кожної дитини мала індивідуальний підхід – через любов допомагала пізнавати світ», – каже колега загиблої, яка побажала залишитись анонімною, оскільки перебуває на тимчасово окупованій території.
Раїса Жовтоног. «Ми розповідали їй про перше кохання, вона навчила нас французької»
Раїса Жовтоног.
Раїсі Жовтоног було 59 років. Вона загинула 10 серпня, коли російські військові вчергове обстріляли Нововоронцовську громаду на Херсонщині. Армія РФ застосувала тоді касетні та артилерійські снаряди. Раїса Петрівна ховалась від обстрілу, але це не вберегло жінку – укриття було зруйновано…
Раїса Петрівна працювала педагогинею-організаторкою в місцевій школі.
«Мені вона запам’яталася як взірець інтелігентності, доброти та щирості», –розповідає знайома загиблої Тетяна Осадча.
«Раїса Петрівна була чудовою вчителькою і доброю людиною», – додає ще одна жителька громади Лілія Сачук.
Учениця Раїси Жовтоног Юлія (побажала не вказувати своє прізвище з міркувань безпеки), каже, що її вчителька була людиною, яка присвятила всю себе вихованню дітей.
«Раїса Петрівна вчила нас любити людей, любити рідний край, завжди намагатися зробити на один крок більше, вивчити на один вірш більше, встигнути на одну справу більше… З нею ми ставили свої перші сценки, писали перші сценарії, організовували перші вечори і дискотеки… З нею можна було поговорити про все на світі. Вона знала про наші перші кохання. І вміла підбирати слова для знеболення перших „сердечних ран“. Була не просто вчителькою, а подругою», – розповіла Юлія.
Раїса Жовтоног також викладала французьку.
«Скільки ж разів у житті мені знадобилося знання цієї мови! Навіть зовсім нещодавно, коли я працювала над одним із телепроєктів. Скільки разів я подумки казала своїй учительці „мерсі боку!“», – сказала вихованка Раїси Жовтоног.
Ярослава Вольвач
Comments