Пам’ятати по-американськи: досвід США у вшануванні пам'яті загиблих воїнів

Від часу заснування США брали участь у багатьох великих та малих війнах, як на території свого континенту, так і за його межами. Останньою війною, що сталася на американській землі, була громадянська, яка закінчилася в 1865 році. Загалом же список війн і повстань за участю США містить понад 100 пунктів. За інформацією Департаменту оборони США, починаючи із 1776-го понад 42 мільйони американських чоловіків і жінок брали участь у воєнних діях. Більше мільйона загинули. Понад півмільйона людей з цього числа – жертви Громадянської війни, яка тривала чотири роки. Під час Другої світової загинули понад 400 тисяч військових США. Війна у В'єтнамі забрала життя 58 тисяч людей. У ХХІ столітті найбільше американців загинули в протистояннях в Іраку – понад чотири тисячі військових. Як країна шанує пам’ять про своїх полеглих громадян?


Текст підготований платформою пам'яті Меморіал, яка розповідає історії вбитих Росією цивільних та загиблих українських військових, спеціально для LB.ua. Аби повідомити дані про втрати України заповнюйте форми: для загиблих військових та цивільних жертв.


«Не розумію, коли кажуть: «Щасливого Дня пам’яті»


Щорічно в останній понеділок травня у США відзначають День пам'яті. Він присвячений військовослужбовцям, які загинули у всіх війнах і збройних конфліктах за участю США.


Спочатку дата була відома як День прикрашання – його започаткував колишній генерал-майор армії Джон А. Логан на честь тих, хто загинув у збройних силах. Це було у 1868-му, за три роки після Громадянської війни. У наказі про відзначення дати йшлось, аби щороку 30 травня прикрашати могили загиблих воїнів. Генерал-майор заповідав поважати ветеранів та допомагати їхнім вдовам і сиротам. Відтоді традиція збереглася, щоправда її відзначають кожного останнього понеділка травня. А після Першої світової дату присвятили загиблим у всіх конфліктах, де брали участь американські військові. У 1971-му свято стало національним і неформально вважається початком літа.

Крістіан Джейкобс біля могили його батька на Арлінгтонському кладовищі, 30 травня 2016 року. Фото AP


Роман Макух – заступник командира Нью-Йоркського Департаменту організації «Українські Американські Ветерани». В 19 років він записався у морську піхоту, відслужив 4 роки, потім працював на літаках, був у національній гвардії, а тепер – на пенсії. Він народився у США. Його батьки – українці, які познайомилися у німецьких таборах і після Другої світової емігрували за океан.


Для Романа День пам'яті – сумна дата, коли згадують загиблих воїнів, тому він не розуміє, коли йому кажуть: «Щасливого Дня пам'яті»...


Щороку Українські американські ветерани відвідують кладовища, де поховані їхні побратими. Там вони замінюють прапори, єпископ відправляє панахиду.


Роман Макух каже, що до 1960-х у США суспільство мало до ветеранів дуже шанобливе ставлення, але під час війни у В'єтнамі ця традиція послабилася. А після терактів 11 вересня 2001 року довіра та повага до ветеранів знову стала максимальною.


«Мені навіть потрібен був час, щоб звикнути, що люди мені дякують за службу. Тепер, якщо я подаюся на державну роботу, то як ветеран я дістаю привілеї і візьмуть скоріше мене, ніж не ветерана. Так само і якщо це приватна компанія, яка має контракти з урядом», – розповідає Роман Макух.


Щороку в США організовують концерт до Дня національної пам'яті, що відбувається на західній галявині Капітолію. Дійство транслює Служба суспільного мовлення, а також концерт можуть побачити військовослужбовці США в більш ніж 175 країнах і на борту понад 200 кораблів військово-морських сил США.


Починається захід із національного гімну, а завершується піснями шести служб Збройних сил Сполучених Штатів: армії, морської піхоти, флоту, військово-повітряних сил, берегової охорони та з 2020-го року Космічних сил.


Відбувається також урочистий парад на Авеню Конституції у Вашингтоні та локальні паради у різних штатах.


Ветеран Роман Макух відзначає, що американські паради не подібні до радянських” – військову техніку не використовують.


«Беруть участь частини Нацгвардії чи університети, де навчаются офіцери. Але більшість учасників на наших парадах – це цивільні, шкільні оркестри, різні організації», – розповідає Роман.

Відзначення Дня пам'яті 2022, Український католицький цвинтар Святого Миколая. Надане організацією Українські Американські Ветерани.


День пам’яті – це також триденні вихідні на початку літа. І це прокладає тонку межу між святкуванням та відзначенням. Роман каже, що багато американців сприймають День пам'яті як можливість поїхати у подорож та відпочити. Це, на його думку, пов'язано із тим, що більшість американців ніколи не стикалися особисто із наслідками війни.


«Молитва не замінює традиційних святкувань, але є додатковою шаною»


У День пам’яті на військових кладовищах встановлюють живі квіти, національні прапори.


У Нью-Йорку працює недержавна благодійна організація Фонд «День пам'яті», місія якої – підвищити обізнаність про свято та повагу до нього. На сайті фонду є кнопка «пожертвувати» – кожен, хто не може особисто відвідати кладовище в цей день, має нагоду пожертвувати гроші на пам'ятний вінок. При цьому можна обрати місце, куди його покладуть, а також додати записку – до 30 слів. Якщо вона присвячена військовому родичу, то потрібно вказати його звання, ім’я, рід служби, підрозділ, корабель чи літак, на якому служив тощо.


Можна також обрати меморіали, куди покладуть придбаний вінок: біля пам'ятника, що присвячений Першій чи Другій світовим війнам, біля Флагштока морської піхоти США, Меморіалу Корейської війни, Меморіалу ветеранам В'єтнаму або Меморіалу солдату на коні (вшановує ветеранів Іраку та Афганістану).


Є опція, щоби придбати молитовні листівки. 50 штук коштують 10 доларів, а 1000 – 200 доларів. На картонній картці надрукована молитва та патріотичний малюнок.


«Ми заохочуємо всіх прочитати пам’ятну молитву о 12:00 (опівдні за місцевим часом) в знак національної єдності. Молитва не замінює традиційних святкувань Дня пам’яті, але є додатковою шаною для всіх тих американців, які загинули, захищаючи свободу», – зазначено на сайті Фонду.


На сайті також продають нашивки, футболки та іншу атрибутику, присвячену Дню пам'яті.


Ще один проект Фонду «День пам'яті» – Національний реєстр військових меморіалів. Кожен може додати інформацію, заповнивши форму на сайті. У реєстрі військових меморіалів є 53 тисячі 681 об'єкт. Це пам'ятники, дошки, таблички, хрести, маяки, поїзди, годинники, обеліски та багато іншого.

Стадіон Меморіал Колізеум, створений у 1921-му році, як меморіал ветеранам Першої світової війни, Photo by BP Miller on Unsplash.


«Ми маємо намір створити цифрове сховище фотографій кожного американського військового меморіалу. Щоб показати, як наша нація шанує тих американців, які служили, зараз служать і які померли, служачи цій великій нації», – зазначають на сайті реєстру.


Безплатний обід в ресторані для ветерана


Друга дата, коли у США вшановують військових, – День ветеранів 11 листопада.

Тоді віддають шану загиблим та живим воїнам. Дата пов’язана з перемир'ям у Першій світовій війні, і в 1926 році мала назву День перемир'я. Через 12 років свято стало національним. І, можливо, цей день і далі називався би Днем перемир'я, якби за рік не почалась Друга Світова, в якій США брали участь з 1941-го (у цій війні брали участь близько 16 мільйонів американців). Щоби вшанувати їх,і загалом всіх, хто служив країні в будь-якій із її воєн, 11 листопада і стало Днем ветеранів.


Роман Макух зазначає, що у День ветеранів багато американських ресторанів запрошують їх на безкоштовні обіди.


Загалом ветеранами у США опікується неприбуткова організація «Американський ветеранський центр», яка існує вже понад 75 років. Щороку вони організовують конференцію ветеранів і національний саміт молодіжного лідерства. Під час заходу досвідчені військові діляться практиками зі студентами.


Протягом існування центр записав на аудіо та відео історії тисяч американських ветеранів від Другої світової війни до наших днів. Усі інтерв’ю передають для Проекту історій ветеранів Бібліотеки Конгресу – їх використовують дослідники, а також вони доступні для документального виробництва та виставок.


Центр постійно співпрацює із медіа. Певний час видавав власний журнал American Valor Quarterly з історіями військових. Ще один медіапродукт до якого долучений центр – подкаст Veterans Chronicles.


Як частина центру існує Комітет ветеранів Другої світової війни, який працює над збереженням та популяризацією історій ветеранів. Комітет ветеранів та Американський центр ветеранів є проектами Центру американських досліджень.


«Вшанування військових нас об’єднує»


Третя дата, пов’язана із вшануванням військових, – 17 грудня. Це – День вінків. Приватна ініціатива Wreaths Across America зі штату Мен координує церемонії покладання вінків у понад 2500 місцях у США та за кордоном. На сайті охочі можуть спонсорувати вінок, який покладуть на військовому цвинтарі.


Ембер Керон, директорка із комунікацій Wreaths Across America, розповіла, що офіційно організація з’явилася у 2007 році, але сама ініціатива – ще в 1992-му. Її засновником став підприємець Морріл Вустер, власник компанії, що займається виготовленням святкових вінків. Морріл – не військовий і ніколи не мав стосунку до армії. Однак у 12-річному віці його дуже вразила поїздка на Арлінгтонський цвинтар. І коли якось у компанії Вустера залишилося надто багато вінків, він запропонував прикрасити ними стару частину військового кладовища – ту, яку відвідували найменше. Ця ініціатива набирала популярності й згодом виникла окрема організація, яка координує покладання вінків на могилах загиблих військових. 17 грудня не є вихідним у США. Це просто день, коли прийнято прикрашати могили військових вінками.

День вінків у США, фото wreathsacrossamerica.org


«Я думаю, що одна із причин, чому ця ініціатива розросталася, це те, що вшанування військових нас об'єднує. Всі згодні, що це треба робити. Незалежно від того, хто ви, яка ваша релігія чи політичні погляди. Є так багато речей, які розділяють американців! Але, здається, ми всі можемо погодитися, що армія нашої країни та сім'ї військових заслуговують шани та поваги», – каже Ембер Керон.


Цього року до відзначення Дня вінків приєднаються близько двох мільйонів волонтерів у всіх штатах США. Це люди різного віку та статусу.


«Здається, багато людей думають, що 17 грудня загалом має бути сумним днем. Звісно, ми часто бачимо людей, які плачуть. Але це також радісна подія. Думаю, люди відчувають, що вони щось роблять, певним чином показують свою повагу до військових і від цього вони почуваються добре», – розповідає Ембер Керон.

Окрім Дня вінків, Wreaths Across America має низку й інших пам’ятних заходів. До прикладу, мобільна освітня виставка, яка подорожує країною і розповідає американцям про День вінків та День ветеранів. Організація також працює над освітнім напрямом. На їхньому сайті можна завантажити уроки про подвиг військових для дітей від дитсадка до 1-12 класів. Інший проект заохочує учнів 3-12 класів брати інтерв'ю у ветеранів.


Про військові кладовища


Військові поховання у США здійснюють на Арлінгтонському національному цвинтарі, або на меморіальних військових цвинтарях в окремих штатах чи біля військових баз. Є також окремі ділянки військових поховань за місцем проживання.


Військовими цвинтарями у США опікується Національна адміністрація кладовищ. Там надають послуги поховання для ветеранів і їхніх членів сімей, утримуючи понад 150 цвинтарів, які вважаються національною святинею.


Арлінгтонський національний цвинтар розташований в Арлінгтоні, штат Вірджинія. На його території поховані учасники війн, президенти, голови Верховного суду та астронавти. Цвинтар налічує 300 тисяч могил. На кладовищі чатує спеціальна варта.

Зміна варти, Арлінгтонський національний цвинтар, Photo by Doug Keeling on Unsplash


Усі військові поховання в США мають спільні ознаки. Надгробок – у формі прямокутного каменя або хреста світлого кольору. Однакові й церемонії поховань та віддання військових почестей. Труну військового чи військової привозять, накриту національним прапором. Під час церемонії військові тримають прапор. Грають мелодію Taps – це композиція з 24 нот, якій 150 років. Taps вшановує чоловіків і жінок, які віддали своє життя і принесли найвищу жертву заради свободи.


Наприкінці церемонії військові ретельно складають прапор та передають родині загиблого. Додатково може відбуватися салютування трьома холостими патронами в повітря чи проліт літака.


Пам’ятати – це також дбати про родичів загиблих


Родини загиблих військовослужбовців у США отримують звання “Сім’я Золотої зірки”, яке покликане визнати їхні втрату та горе. Назва походить із часів Першої світової сім’ї військових вивішували службові прапори з блакитною зіркою, що символізувала найближчого члена родини, який служив у Збройних Силах. Колір зірки змінювався на золотий, якщо людина гинула.


Після Другої світової у США з'явилася організація Gold Star Wives. Членкинею цієї організації була Елеонора Рузвельт. Вона відвідувала збори, писала про це у своїй колонці “Мій день”, розважала дітей із сімей організації на пікніку у своєму будинку в Гайд-парку, штат Нью-Йорк, входила до першої ради директорів і була однією з перших 15 підписантів, коли організацію зареєстрували як некомерційну у грудні 1945 року.


Нині організація має представництва у різних містах країни, опікується пам'яттю про військових та об'єднує навколо себе родини загиблих. На сайті можна пожертвувати кошти на діяльність організації, купити пам'ятну монету, кепки, конверти, парасольки та наліпки із логотипом організації.


Допомога родичам загиблих військових – один із видів вшанування пам’яті в США. Організація United Service Organizations (USO) та Програма допомоги постраждалим (TAPS) надають фінансову та емоційну підтримку родинам загиблих під час служби військових.


До прикладу, некомерційна організація TAPS для родин, які пережили втрату, пропонує психологічну підтримку, ретрити, подорожі, воркшопи. Є окремі програми для жінок, молоді, асистування при бажанні здобути освіту.


Окрім іншого на сайті організації є розділ «Стіна пам'яті героїв». Тут зібрані сотні фотографій загиблих військових та короткі історії про них, які зазвичай пишуть рідні. Вимоги сайту: довжина тексту не повинна перевищувати 750 символів з пробілами. Проект існує від 2017 року і нині у ньому 1029 імен.

Стіна пам’яті, TAPS


Келлі Макхью-Стюарт – менеджерка із зовнішніх комунікацій організації TAPS. Її батько, полковник армії США Джон М. Макхью, загинув 8 травня 2010 року в Афганістані, коли на вулиці Кабула в колону військових врізався терорист-смертник.


«Стіна пам'яті героїв» – це додаткове місце, де родичі загиблих військових, можуть їх згадувати та берегти пам’ять. Я от тільки зараз усвідомила, що не додала до проекту інформацію про власного батька», – каже Келлі.

Келлі Макхью-Стюарт та її батько полковник Джон М. Макх'ю, який закінчив Військову академію Сполучених Штатів в 1986-му та 24 роки прослужив у Збройних силах США.


TAPS опікується родичами військових, які загинули і під час бойових дій, і від хвороб чи суїциду, тож в проекті «Стіна пам'яті» не вказують обставин та місця смерті.


Травень – найбільш насичений подіями місяць для TAPS. Організація робить тижневий семінар для родин загиблих у Вашингтоні, таким чином люди підтримують один одного та вибудовують спільноту. Мають проекти, що розповідають про «Сім'ї золотої зірки».


«Пам'ятати і шанувати загиблих військових важливо. У США добровільна військова служба, кожен має можливість вибрати – йти на звичайну роботу, чи йти захищати країну. І ми – ті, хто не служимо, маємо підтримувати тих, хто це робить», – міркує Келлі.


«Буде День пам’яті і День Перемоги»

В Україні працюють над створенням Національного військового меморіального кладовища та порядком організації поховань і перепоховань наших захисників. Відповідний проект розробляли Міністерство у справах ветеранів України, Міністерство оборони та Інститут національної пам'яті. Фахівці Інституту відвідували Арлінгтонське кладовище та брали за приклад частину американської традиції.


Однак про повне копіювання не йдеться, наголошує Антон Дробович, директор Інституту національної пам'яті. Україна напрацьовує автентичну систему вшанування загиблих.

Антон Дробович, фото з архіву співрозмовника


«Інститут вибудовує багаторівневу систему вшанування. Ми розробили рекомендації щодо влаштування секторів військових поховань. Буде створене меморіальне військове кладовище – у Києві чи області. Також працюємо над українським національним пантеоном», – розповів Дробович.


Як зазначено на сайті Інституту: «Головне призначення пантеону – об'єднати живих, стати місцем, де пересічна людина відчуватиме гордість за свою країну, причетність до історії великого народу».


Під час роботи над законопроектом про меморіальне кладовище фахівці помітили, що в Україні немає уніфікації поховань та звичаїв вшанування загиблих у воєнних діях. Потрібно прийти до однієї традиції – наприклад, козацький хрест і стандартна меморіальна плита.


На думку керівника Інституту, важливо пам'ятати, що військові мають право на лаконічну форму пошанування, щоб через покоління окремі монументи не викликали подив.


Дробович наводить у приклад меморіал загиблим військовим у Херсоні, що на кладовищі Геологів. Експерти інституту надавали рекомендації щодо його облаштування.

Кладовище Геологів, cemetery-ks.business.site


На думку Антона Дробовича, днем для вшанування загиблих під час російсько-української війни мало би стати 29 серпня. Це День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави.


«Ця дата пов’язана з Іловайською трагедією, й вона потроху увійшла в меморіальний канон. Усі знають, що символізує сонях. Була громадська ініціатива «Що таке пам'ятати?», яка розробила цю айдентику. Звісно, буде також і окремий День перемоги, коли ми розгромимо Росію. І він також стане часом, коли ми згадуватимемо загиблих», – каже Антон Дробович.


Український військовий історик Василь Павлов каже, що частина «західної» традиції вшанування пам’яті загиблих уже втілюється в Україні. Як приклад наводить відзначення Дня пам'яті та примирення 8 травня та перенесення Дня десантно-штурмових військ ЗСУ (колишні ВДВ) з 2 серпня на 21 листопада і кінець традиції купання у фонтанах – тепер десантники вшановують пам'ять загиблих побратимів.

Василь Павлов, фото rada.gov.ua


Біля меморіальних кладовищ варто робити музеї, де би був представлений життєвий шлях людей, які там поховані. Значна частина військових бригад в Україні, як і в США, мають територіальну прив'язку, тому, на думку історика, на кладовищах мають бути передбачені військові сектори.


Василь Павлов також вважає, що відсутність мілітарної культури в суспільстві ускладнить створення меморіального кладовища. Адже наразі в Україні досі вибудовують пам’ятники у повний зріст, кладуть на могили штучні квіти.


«Це тотальний несмак. Треба також відійти від традиції їсти-пити на могилах. Думаю, що ці звичаї зміняться. На жаль, загинуло багато молодих: і вони самі, і їх оточення заточені під іншу культуру. Звісно, традиції не формуються швидко, на це потрібен час. Але нація дорослішає не тільки в плані інформаційної протидії, а й у поховальних обрядах», – каже історик.


Україні безперечно також варто брати приклад з американської традиції щодо підтримки родин загиблих та ветеранів, які повертаються з війни. Так, це потребує значного ресурсу, оскільки війна торкнулася багатьох. Однак неможливо переоцінити важливість цієї форми вшанування людей, які захищали і захищають незалежність України.


Авторка: Наталія Патрікєєва