У приватному будинку на вулиці Донецькій у Волновасі окупанти вбили 51-річну Тетяну і 53-річного Едуарда Капканців, їхніх синів 31-річного Андрія та 25-річного Олександра, невісток Наталю й Катерину, онучку Анастасію, онука Микиту, а також молодшого брата Каті, Дмитра. Це трапилося 28 жовтня 2023 року, після того, як родичі відзначали день народження Тетяни. Припускають, що причиною вбивства могло стати те, що раніше її чоловік Едуард відмовився давати російським солдатам алкоголь. Також серед місцевих ширилася версія, начебто окупанти хотіли відібрати будинок Капканців, на що господарі не погодилися. Як жила та як загинула ця родина? Історія сім’ї Капканців – зі слів родичів та знайомих.
Текст підготувала платформа пам'яті Меморіал, спеціально для видання Гордон. Щоб повідомити дані про втрати – заповнюйте форми: для загиблих військових та цивільних жертв.
Волноваха після початку повномасштабної війни
Російська армія окупувала Волноваху у березні 2022 року. Після цього багато місцевих виїхали. Проте не всі. Хтось залишився зокрема тому, що повірив російській пропаганді.
Усередині березня 2022 року родина Капканців теж вирішила евакуюватися – поїхали до Польщі. Та за кілька тижнів, у квітні, повернулися. За словами родичів, Капканці казали, що будуть удома чекати на Збройні Сили України. Пояснювали своє рішення зокрема тим, що у Волновасі мають господарство, будинок, де тільки-но зробили ремонт. Мовляв, не можуть без свого дому і не хочуть залишатися за кордоном.
«Усі мої родичі по татовій лінії – із Волновахи. Чи не кожне літо ми з сестрою та іншими рідними проводили саме там. У нас велика дружня родина двоюрідних братів і сестер, ми одне одному завжди допомагали, усе знали про всіх. Попри те, що я виїхав до Сполучених Штатів Америки сім років тому, до 2015-го ще навідувався до них, вітав у дні народження. Моя сестра тримала звʼязок з тіткою Тетяною. Коли почалося повномасштабне російське вторгнення, ми просили, щоби вони виїздили у Польщу чи Німеччину. Вони спершу послухали нас, поїхали якраз коли були сильні обстріли у місті, але потім повернулися», – розповідає племінник Тетяни Капканець, Сергій Могілевський.
Усі робили одну справу
За словами Сергія, родина Капканців була простою і працелюбною. Ніколи ніхто не сидів без роботи.
«До повномасштабної війни вони жили, як звичайна українська сімʼя. Мали землю, засівали, садили, а вирощене возили на ринок продавати. Тримали худобу. От заріжуть кабанчика, мʼясо продадуть і вже з того щось мають. Скільки їм було потрібно для життя? Вони просто насолоджувалися тим, що мали», – каже Сергій Могілевський.
До 2019-го Едуард Капканець працював охоронцем на фірмі – добу через дві мав чергування, а потім звільнився та почав займатися господарством біля дому. Мав ще невеликий бізнес, прав речі для військових. У період пандемії коронавірусу сильно захворів, багато часу пішло на те, щоби відновитися.
Дружина Тетяна спершу працювала продавчинею на ринку, а потім – у місцевому генделику. Коли ж почалося російське повномасштабне вторгнення, Едуард залишив усю роботу, крім сімейного господарства. Мав поросят, курей. Старший син Андрій і молодший Олександр допомагали батькам.
Андрій переїхав із родинного будинку, коли одружився із Наталею Горкун. На момент загибелі їй було 29. Вона родом із Донецької області, освіту здобувала у Бердянському державному педагогічному університеті. Разом із Андрієм виховували двох дітей – старшу доньку Анастасію, ученицю четвертого класу місцевої школи, і молодшого сина Микиту 2018 року народження.
Перед повномасштабною війною у Наталі помер батько, а ще раніше вона втратила маму. Її сестра вирішила виїхати з окупації, а вона продовжувала жити у Волновасі, займалася домашніми справами і проводила час з сімʼєю.
«Наталя була спокійна, врівноважена…», – сказала родичка жінки, Ірина Почанкіна.
Едуард і Тетяна Капканці допомогли молодому подружжю придбати будинок. У батьківському домі залишилися жити Сашко разом із 27-річною дружиною Катериною.
Вона – із сімʼї залізничників і сама деякий час працювала приймальницею поїздів. Із Олександром вони довго зустрічалися, а побралися якраз напередодні широкомасштабної війни.
«Коли я працювала на залізниці, Катя саме влаштувалася до нас. Мені дали її в учениці. Навчала я її три місяці. Після того, як склала іспити, ми з нею пропрацювали три роки в одну зміну. Це була спокійна і відповідальна людина. Господиня – часто приносила всілякі смаколики, приготовані власноруч. Вона і торт за весілля принесла 23 лютого 2022 року. Його так і не спробували, він залишився в холодильнику на роботі. 24-го треба було виходити працювати, проте ми не пішли, бо почали обстрілювати місто…», – розповіла колишня колега загиблої Марина.
Також останнім часом у домі з Капканцями мешкав молодший брат невістки Катерини, Дмитро Хотинський. Він навчався у Волновасі в училищі на тракториста.
«Будинок розширили, зробили ремонт – так, щоби всім вистачило місця. Вони ж завжди були разом, на всі вихідні і свята збиралися. Приходив Андрій, онуки. Не було ніколи ані сварок, ані конфліктів між ними. А брати стояли один за одного горою. Сашко намагався прискладати гроші й витратити потім на щось цінне, а Андрій любив побалувати дружину і діток. Я з України поїхав у 2002-му, а коли приїхав через десять років, то нічого не змінилося – вони як були дружніми, так і залишилися», – додає Сергій, троюрідний брат Андрія та Олександра Капканців.
У Карлівці родину знало багато людей. Про них відгукувалися, як про товариських і комунікабельних. Капканці любили відпочинок на природі, біля ставка, час від часу організовували сімейні пікніки.
Що трапилося перед убивством і версії конфлікту
27 жовтня 2023 року родина вчергове зібралася у батьківському домі на вулиці Донецькій за святковим столом. Відзначали день народження Тетяни Капканець. У гостях також була кума і сусідка Тетяни, але вона пішла раніше, близько 22:30. Родичі ж полягали спати. Уночі до їхнього дому зайшли російські військові, які застрелили девʼятьох членів родини.
Що стало причиною, достеменно невідомо. Племінник Капканців-старших припускає, що конфлікт міг статися між дядьком Едуардом та окупантами, бо ті просили в нього алкоголь, а він відмовив. Окрім цього, серед місцевих ширилася версія, що ворожі солдати хотіли відібрати у Капканців дім.
«Вони не жили багато. Так, у них було господарство, але що там можна було взяти? Тим паче, коли родина була у Польщі, то їх уже пограбували – вікна були вибиті, хата була пуста. На мою думку, це не сталося через будинок. Із Волновахи багато людей виїхали, а машини і хати залишилися пустувати, бери – не хочу. Конфлікт міг бути саме через алкоголь... Незадовго до трагедії бачили, як дядько Едик спілкувався з російськими солдатами, і вони чи то посварилися, чи що… Тітка Тетяна ще після цього випадку ходила така задумана, небагатослівною була. Кума казала, що її ніколи такою не бачила», – пояснює Сергій.
Незадовго після трагедії у ворожих телеграм-каналах була інформація про те, що начебто вдалося знайти двох підозрюваних у вбивстві родини.
Та родич Капканців Сергій Могілевський вважає, що так зване "слідство" знайде підставних осіб, яких покаже винуватцями злочину, а дізнатися, що сталося із родиною насправді, на його думку, можна буде хіба що, коли Збройні Сили України звільнять Волноваху від російських окупантів. Нині ж Сергій не вірить, що можна докопатися до правди.
авторка: Ольга Городецька
Comments