«Його коронна фішка – усмішка». Історія узбецького кухаря та волонтера, який загинув у Чугуєві

25 липня російські війська завдали ракетних ударів по Чугуєву, що на Харківщині. Близько третьої ночі вони поцілили в Будинок культури, у підвалі якого місцеві ховались від обстрілів. З-під завалів рятувальники витягнули тіла трьох загиблих. Серед них – Сардор Хакімов, кулінар з Узбекистану, який відкрив у Чугуєві узбецьку їдальню та магазин спецій. Він готував у Будинку культури плов та безплатно пригощав усіх охочих.


Текст підготований платформою пам'яті Меморіал спеціально для Ліга. Бізнес. Аби повідомити дані про втрати України заповнюйте форми: для загиблих військових та цивільних жертв.

Сардор Хакімов, фото з особистого архіву родини


36-річний Сардор Хакімов народився в Узбекистані. Коли був підлітком, його сім’я переїхала в Україну. Тут Сардор здобув юридичну освіту.


З 2000-го Хакімов жив у Сєвєродонецьку на Луганщині. У 2014-му переїхав до Чугуєва Харківської області.


До юриспруденції серце у Сардора не лежало, пригадує брат загиблого Мансур. «Сардор був дуже освіченим, але не став працювати в юридичній сфері. Батьки хотіли, щоб він закінчив університет. Він це зробив, щоби не образити їх. Але потім займався тим, що дуже любив. Він здавна хотів стати великим кухарем, і при цьому казав, що хоче допомагати людям», – розповідає Мансур Хакімов.


Перш ніж розвивати кулінарний бізнес, Сардор завоював довіру жителів

Чугуєва.


«Його коронна фішка – це була усмішка. Він зі всіма вітався – знає цих людей чи ні. Ну і його їжа. Він міг привезти свою кухню до лісу чи річки, якщо люди хотіли відзначити свято на природі і замовляли в нього харчі для цього. Сардор виїжджав зі своїми підлеглими, ставив шатро і готував. Він використовував мобільні казани, фургончики, генератори. На день міста ставив шатро на площі та роздавав людям їжу. Отак про нього і дізналися», – розповідає Мансур Хакімов.


Мансур вважає, що саме відкритий характер, гнучкість і нестандартний підхід до бізнесу стали головними секретами популярності Сардора Хакімова, якого так полюбили мешканці Чугуєва.

Сардор Хакімов, фото з особистого архіву родини


Місцева жителька Наталія Буніна ходила до їдальні Сардора і каже, що в нього була надзвичайно смачна їжа.


«Плов був просто чудовий. Соковитий, помірно приправлений, рисинка до рисинки. Пам'ятаю, як я страшенно гнівалася, коли вони запізнилися на обід у День машинобудівника, як вони тягли важкий казан із пловом на третій поверх… А з початком війни безкоштовно годували найсмачнішим узбецьким пловом мешканців міста. Просто так. Не заради піару та дивідендів. А тому що треба підтримувати одне одного», – розповідає Наталія Буніна.


«Сардор був дуже доброю людиною. А його смачний плов, соковитий шашлик і шурпу неможливо забути», – каже знайомий загиблого, волонтер Руслан Овчаренко.

Сардор Хакімов роздає їжу людям, фото з особистого архіву родини


«Він ніколи не вимагав доходу»


Справа Сардора Хакімова швидко розвивалася і невдовзі він відкрив магазин спецій та їдальню узбецької кухні, про які знали всі в Чугуєві.


Свій бізнес Сардор оформив на друга, якому довіряв.


«Сардор не любив займатися бухгалтерією, тому призначив людину, яка все це робила. Сардор довіряв настільки, так... Якби ця людина брехала або крала, перед законом відповідала б вона. Ця людина була адміністратором та займалася документами. Сардор був переконаний: якщо він обмане, то обмане його, але відповідатиме за це перед Богом і перед законом», – каже Мансур Хакімов.


За словами брата, Сардор не вимагав від співробітників доходу. «Він просто любив свою справу. Зазвичай, на нарадах просто питав: який дохід цього місяця? Йому казали: 100 000 ми зробили. І вони ділили ці гроші. Сардор не перевіряв бухгалтерію. Він був дуже скромним. І не показував, що у нього є пристойний дохід, що він успішний… Нас так вчили: жити скромно і не хизуватися».


Сардор хотів через свій бізнес розповідати про культуру і традиції рідного Узбекистану.

Він показував, як плов їдять руками, як готувати лагман чи шашлик. «Він ніколи нікому не казав, що рецепт – це його секрет. Навпаки, якщо людина цікавилася, він показував», – каже Мансур.


Гроші, які відкладав на розширення бізнесу, витратив на порятунок місцевих


Справа Сардора набирала обертів. В його планах було відкрити мережу магазинів – на додачу до магазину спецій та їдальні.


«За п’ятибальною шкалою він був успішним на чотири. Якби не війна, досягнув би бажаного результату. У Сардора була мрія мати їдальню, магазини спецій, м’яса, овочів, і все це мало бути поряд. Тобто – ви зайшли купили овочі, потім зайшли за м’ясом, спеціями, а потім зайшли у кафе, запитали рецепт і так далі…», – каже Мансур Хакімов.

Сардор Хакімов, фото з особистого архіву родини.


Сардор відклав гроші на розширення своєї справи і лише чекав можливості реалізувати задумане – мав отримати дозвіл на забудову. Але почалась повномасштабна війна.

Чугуїв, що неподалік Харкова, став містом під постійними обстрілами.


Уже 24 лютого Сардор відправив свою родину, чотирьох дітей та дружину в Узбекистан, а сам залишився на Харківщині та допомагав місцевим – він готував їжу для всіх охочих, роздавав її безплатно. Волонтерську кухню облаштував у підвальному приміщенні Будинку культури, де раніше була одна з його кулінарних точок. Там волонтерив і ночував.


«Після повномасштабної війни справа Сардора не приносила дохід. А те, що він заробив і відклав до 24 лютого, почав витрачати на порятунок місцевих. Коли він уже витратив власні гроші, попросив у нас допомоги. В нього є молодший брат, я, є ще двоюрідні брати. Всі ми давали потрохи», – каже Мансур.


Родичі переконували Сардора виїхати з України до своєї дружини та дітей, адже він мав громадянство Узбекистану й міг це зробити. Втім Сардор не погодився. «Він казав: «Все добре, я тут залишаюся», – пригадує Мансур Хакімов.

Зруйнований будинок культури, фото з сайту mediaport.ua


У ніч проти 25 липня Сардор традиційно залишався в Будинку культури, де вже близько п’яти місяців діяла його волонтерська кухня. Та ніч стала для нього фатальною – російська зброя поцілила саме у Будинок культури, Сардор загинув під завалами.


Зараз бізнес Хакімова «заморожений». «Я займаюся гуманітарною допомогою. А коли війна закінчиться, дружина Сардора повернеться і все продовжить. Двоє синів, коли підростуть, продовжать його справу, а ми допоможемо, чим зможемо… Зараз же тільки працює магазин спецій, бо там є кухня, де ми безплатно годуємо людей», – каже Мансур.


Авторка: Ярослава Вольвач