top of page

Зниклі безвісти під час війни: про Єдиний реєстр і що робити, якщо зниклої людини у ньому немає

1 травня 2023 року в Україні запрацював Єдиний реєстр осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, тобто під час бойових дій чи окупації. Там мають бути зібрані всі дані про таких людей, а витяг із цього реєстру підтверджує статус зниклого безвісти саме за особливих обставин. Маючи цей документ, члени родини, які перебували на утриманні зниклої людини, можуть отримати пенсію з втрати годувальника, а за самим зниклим може зберігатися місце роботи і в деяких випадках заробітна плата.


Спілкуючись із людьми, які втратили близьких під час війни, журналісти платформи пам’яті Меморіал дізналися, що Єдиний реєстр зниклих безвісти за особливих обставин працює недосконало. У цьому тексті розповідаємо про труднощі, які виникають у родичів зниклих й разом із юристкою даємо поради таким родинам. Особисті дані рідних на їхні прохання залишаємо анонімними.


Текст підготований платформою пам'яті Меморіал, яка розповідає історії вбитих Росією цивільних та загиблих українських військових, спеціально для Дзеркала Тижня. Аби повідомити дані про втрати України – заповнюйте форми: для загиблих військових та цивільних жертв.


***


«Після 26 березня 2022 року я втратила зв’язок із батьками й бабусею, які були в Маріуполі… Тим часом Ірина Верещук чи не щодня в ефірі Єдиного марафону повідомляла: у разі зникнення людей треба звертатись до Національного інформаційного бюро за номером 1648. Я подзвонила. Операторка ретельно все зафіксувала й запевнила: «Держава зробить усе, щоби їх знайти», – згадує весну 2022-го Марія (ім’я змінено на прохання героїні).


Минали дні. Новин щодо розшуку від державних органів не було. Та Марія не чекала склавши руки й шукала тих, хто би міг заїхати до батьків, перевірити. Так у травні вона дізналася, що дім родини зруйновано. Однак це було не найгірше. Виявилося, що бабуся померла, а тато загинув. Вижила тільки мама. Коли їй вдалося виїхати з окупації, змогла розповісти доньці жахливі подробиці пережитого. Серце бабусі не витримало постійних обстрілів і голоду. Її тіло мама і тато Марії закопали на городі. А далі російські військові впродовж кількох днів знищували мікрорайон, де жила родина. У батька Марії влучив осколок від снаряду…


Марія написала заяви до поліції про зникнення батька і бабусі, зазначивши, що їй відомо про їхню смерть. Потім заповнила анкети Уповноваженого з питань зниклих під час війни і вчинила всі дії, які їй рекомендувала влада. Зрештою через суд вона отримала свідоцтва про смерті рідних. Однак їхні тіла все ще залишаються в тимчасово окупованому Маріуполі, а тому, за законом, люди вважаються зниклими безвісти і мали би потрапити до Єдиного реєстру таких людей, який запрацював із травня 2023 року. Щоби отримати витяг, який підтверджує статус її рідних, як безвісти зниклих саме під час війни, Марія відправила заяву і необхідні документи.


Однак не отримала офіційної відповіді на свій запит, хоча 30-денний термін, впродовж якого мають видати витяг, сплив. Тим часом й інші люди, рідні яких зникли, розповідали, що отримували витяги з повідомленням про те, що їхніх родичів у Реєстрі немає.


Авторка цього тексту надіслала запити до МВС та Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Поговорила з юристкою Української Гельсінської спілки з прав людини Тетяною Самодерженковою й зібрала все, що вдалося дізнатися, в один роз’яснювальний текст.


Що таке Єдиний реєстр зниклих безвісти під час війни


Від початку повномасштабного російського вторгнення в Україну люди подавали інформацію про зниклих родичів до кількох структур – у Нацполіцію, СБУ, в Офіс Уповноваженого зі зниклих безвісти, до Національного інформаційного бюро, Червоного Хреста тощо. І кожна з цих структур має свою базу даних, які не синхронізуються з іншими.


Наприклад, Марії цього літа, коли в неї на руках уже були навіть свідоцтва про смерті батька та бабусі, коли про їхні історії написали ЗМІ, телефонували з СБУ, щоб дізнатися, чи відомо їй взагалі щось про рідних.


А ось Катерині, про втрату чоловіка якої Меморіал розповідав на своїй платформі, про його долю офіційно не повідомили взагалі. Після 24 лютого 2022 року вона з донькою вирушила до Іспанії, а чоловік залишився в Україні, поїхав на дачу. Його та сусіда російські окупанти забрали просто з двору у полон. Про це через два дні Катерині розповіли телефоном сусіди.


Далі вона зверталася до СБУ, Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, в Національне інформбюро, проте не отримала жодної інформації.

Через два тижні, уже після звільнення Збройними силами України населеного пункту, де окупанти викрали її чоловіка, знайшли його тіло. Відтак сусіди розповіли Катерині, що російські військові його вбили. Тіло загиблого знайшли в іншому селі. Ці ж сусіди його й поховали.


«То куди йдуть ці запити, звернення? – каже Катерина. – Добре, що мені розповіли сусіди про те, що сталося, а так я б і нічого не знала про долю мого чоловіка, адже на жоден із моїх запитів не отримала відповіді».


Хаос навколо відомостей про зниклих безвісти мав би вирішити Єдиний реєстр, який запрацював у травні 2023 року. Там мали би бути об’єднані всі дані про зниклих під час війни. Це електронна база даних для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення інформації про таких людей, їх невпізнані останки, рішення суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими тощо.


Держателем Реєстру є МВС. Записи в ньому формують на основі, в тому числі, заяв до Нацполіції, що подали родичі зниклих чи інші люди, які мають інформацію про зникнення. У Реєстр вноситься інформація з Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР).


Важливо – стаття 4 Закону «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» вказує, що людина набуває такого статусу тільки з моменту внесення про неї відомостей до цього реєстру. Однак вважається такою з моменту подання заяви до поліції про факт зникнення.


Витяг із Реєстру – єдине підтвердження того, що людина зникла безвісти саме під час війни. Серед прав, які дає цей статус:

  • З моменту внесення даних про зниклу людину до єдиного реєстру над її майном може бути встановлено опіку в порядку, передбаченому Цивільним кодексом.

  • Якщо мама і тато дитини зникли безвісти під час війни, над нею встановлюється опіка або піклування, як це передбачає Цивільний кодекс.

  • За зниклим зберігаються місце роботи та посада. Якщо ж така людина уповноважена на виконання функцій держави, то крім того зберігається ще й середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування. Це все зберігається до моменту визнання людини безвісно відсутньою чи оголошення померлою (це роблять через суд).

  • Рідні, які перебували на утриманні зниклого, мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника (хто саме має таке право, ми пишемо далі).

Як отримати витяг?


Щоб отримати витяг із реєстру зниклих під час війни, потрібно:

  • Надіслати заяву до Департаменту інформатизації МВС України та прикріпити до неї копії паспорта заявника і документа, який підтверджує родинні зв’язки зі зниклою людиною.

  • Документи треба надсилати на електронну пошту pgmia@mvs.gov.ua або листом до МВС: м. Київ, вул. Богомольця, 10. Деякі юристи радять робити це рекомендованим листом з повідомленням, щоби мати підтвердження того, що документи таки отримали.

  • Перевірити дані про людину та надати їй статусу зниклої безвісти за особливих обставин мають впродовж 30 календарних днів.

  • Витяг мають надіслати на вказану в заяві електронну адресу або ж на зворотну поштову адресу.

Як наповнюють реєстр і скільки в ньому людей?


У МВС журналістці Меморіалу розповіли, що коли Реєстр вводили в експлуатацію, то одноразово вивантажили з системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (ІПНП) дані щодо зниклих під час війни з 19 лютого 2014 року, які зібрали на 1 травня 2023, і що відтоді щодоби інформація передається оперативно.


За словами МВС, реєстр формує і передає через центральну підсистему ЄІС МВС до системи ІПНП запити щодо отримання інформації про розшук осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та результати такого розшуку.


За даними Нацполіції, на 26 липня 2023 року з системи ІПНП надали відомості щодо 38 035 людей, які зникли під час війни з 19 лютого 2014 року по 25 липня 2023 року. Тобто, це всі заяви про зникнення, які писали люди. З 2014 року когось із цього реєстру знайшли живим, когось загиблим.


За даними МВС, які надійшли нам у відповідь на запит, на 25 липня 2023 року в Єдиному реєстрі було 4949 унікальних записів щодо зниклих безвісти за особливих обставин.

Сам Уповноважений в інтерв’ю Громадському 3 серпня 2023 року навів такі цифри: в Реєстрі перебуває понад 24 тисячі людей безвісти зниклих. Це переважно ті, з ким немає зв’язку після 24 лютого 2022 року.


Чому люди отримують «порожні» витяги?


Коли реєстр запрацював, деякі люди, які звернулися із заявою до МВС, отримали «порожні» витяги зі записом: «інформація в Єдиному реєстрі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, відсутня». На сайті Уповноваженого надрукували таке пояснення: до первинної бази реєстру потрапили всі зниклі, про яких написані заяви до Нацполіції. Щоби підтвердити факт зникнення саме за умов бойових дій чи окупації, потрібна перевірка всіх наявних відомостей. Тому Уповноважений Олег Котенко разом з військовими та поліцією «вживає заходів для якнайшвидшої перевірки обставин зникнення кожної особи».


Ми відправляли запит Офісу Уповноваженого зниклих безвісти 19 липня 2023 року. На момент написання статті (матеріал створено 8-9 серпня 2023 року) відповіді не надійшло. Тому далі використовуємо факти, про які розповідав Уповноважений Олег Котенко в інтерв’ю Громадському радіо 3 серпня 2023 року. Ось що він говорив про роботу реєстру (пряму мову подаємо без редагування).

Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин Олег Котенко. Джерело: Фейсбук Олега Котенка

«Розкажу, як працює реєстр. Коли особа звернулася до поліції з заявою про зникнення людини, то ця людина автоматично потрапляє в передреєстр, який знаходиться в Реєстрі безвісти зниклих. Туди може потрапити людина, яка пропала безвісти не за особливих обставин, але вона також туди заноситься. І завдання Уповноваженого та МВС перевірити цю людину і надати їй статус зниклої безвісти за особливих обставин… Тобто, в передреєстрі є всі, хто звернувся до Нацполіції. Такого немає, щоб його не внесли в цей передреєстр. Інше питання – коли людина хоче отримати витяг, це інше. Вона збирає пакет документів, пише заяву і передає в МВС… Ми перевіряємо разом з МВС інформацію про людину і підтверджуємо, і в реєстр. І тоді людина може отримати витяг. На етапі, коли ми тестували цей реєстр, бувало, люди отримували «чистий» витяг. Тобто, не числиться в реєстрі. Але ми кажемо людям: зверніться ще раз. Бо це були тестові програми, час треба. Вже місяць таких питань не бачимо, ми вирівняли це».


Що робити, якщо людину в Реєстрі не знайшли?


Перший крок, який треба зробити, якщо втратили зв’язок із рідними (або знаєте про його смерть, але тіло не на підконтрольній Україні території або ж зникло), – написати заяву до поліції. Якщо ви вже це зробили, тоді алгоритм дій при відсутності інформації про ваших рідних у Реєстрі може бути такий:

  • Перевірте дані про розшук на сайті МВС у розділі «Зниклі громадяни та діти». Введіть прізвище зниклого і натисніть «Пошук». Якщо система його не знаходить, можливо в заяві прізвище чи інші дані були написані з помилками. Щоби внести зміни, зверніться до підрозділу Нацполіції, куди ви подавали заяву про розшук, або до Секретаріату Уповноваженого. До заяви треба додати копії документів, які засвідчують правильні дані особи.


Юристка Української Гельсінської спілки з прав людини Тетяна Самодерженкова. Джерело: Тетяна Самодерженкова

«Я знаю, що деякі люди зверталися не з письмовою заявою, а телефоном. Не могли прийти особисто, тож вони дзвонили до Нацполіції, СБУ або координаційного штабу і повідомляли про зникнення людини, називали прізвище… І тут є питання, як воно було записано: правильно або з помилкою. Іноді люди самі не пам’ятають або не знають, як правильно пишеться прізвище, якщо мова йде про знайомих, а не близьких рідних», – пояснює юристка Української Гельсінської спілки з прав людини Тетяна Самодерженкова.

  • Перевірте, що написано у витягу з ЄРДР (Єдиний реєстр досудових розслідувань), який видає слідчий після написання вами заяви до поліції.

«До мене звернулася дівчинка, в якої в Маріуполі загинув родич. Як її адвокатка, я написала до поліції, щоб отримати витяг із ЄРДР. І отримала – але про зруйноване житло, а про загиблого родича там не було ні слова. Тож люди звертаються повторно до поліції і просять внести інформацію про зникнення чи смерть рідних до ЄРДР», – ділиться досвідом Тетяна.

  • Звертайтеся з питаннями щодо відсутності людини у реєстрі до представника Уповноваженого у вашому обласному центрі. На сайті є список з контактами по регіонах.

  • Ще раз заповніть анкету Уповноваженого і простежте, щоби документи прийняли. Хоч в офісі Уповноваженого зазначали, що дані повторно вносити не потрібно, та на його «гарячій лінії» людям іноді радять зробити саме так.

Зокрема, таке порадили Марії, коли вона телефонувала дізнатися, чи опрацьовують її документи на витяги з Реєстру.


Телефони «гарячих ліній» Уповноваженого: 0800339247 та 0958960421 (для тих, хто за кордоном).

  • Якщо відведені 30 днів минули, а вам не надіслали витягу взагалі, можна залишити скаргу на «гарячій лінії» МВС за номером 15-36.

  • Якщо ваші звернення результату не дали, тоді звертайтеся до Уповноваженого Верховної ради України з прав людини 0800-50-17-20.

Якщо «порожній» витяг отримає родина військового, то Уповноважений рекомендує повідомити про це телефоном: 050-240-85-29. І потім через три дні повторно подати документи до МВС.


Про соціальний захист родин зниклих


Чоловік або дружина, дорослі діти або батьки зниклих військових мають право отримувати грошове забезпечення та користуватися пільгами зниклого. Для цього треба оформити у місцевому ТЦК посвідчення члена сім’ї людини, яка зникла безвісти. Якщо його не видають, потрібно звертатися на «гарячу лінію» Генштабу.


За словами юристки Тетяни Самодерженкової, із захистом прав родин військових проблеми виникають рідко. Адже за ними стоять конкретні військові структури. А ось із цивільними все складніше.


Деякі категорії людей, які втратили зв’язок із рідною людиною, мають право на пенсію з втрати годувальника. Її призначають на час, поки людина вважається зниклою (якщо стане відомо про те, що ця людина загинула, тоді виплата втрачається, проте її можна оформити уже на загальних підставах). Таку виплату можуть отримати непрацездатні члени сім’ї, які були на утриманні зниклого під час війни, незалежно від того, чи мав він страховий стаж.


Ось хто має право отримати пенсію:


1) чоловік або дружина, батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку;


2) діти будь-якого віку зниклого безвісти, якщо вони стали особами з інвалідністю до 18 років. Діти, які навчаються за денною формою до завершення закладу освіту, але не довше, ніж до досягнення 23 років. Діти-сироти – до досягнення 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;


3) усиновлені діти, пасинок і падчерка, якщо вони не одержували аліментів від батьків;


4) чоловік (дружина), а якщо їх немає – один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся зниклого безвісти незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) зниклого безвісти до досягнення нею (ними) 8 років;


5) люди, які були на повному утриманні або одержували допомогу від зниклого безвісти, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.


Якщо такі люди й самі одержують пенсію, то вони мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв’язку із втратою годувальника.


«У мене є інформація, що Пенсійний фонд зараз не виплачує ці пенсії по втраті годувальника, вони чекають ще якогось положення про обмін інформацією з Реєстром. Тому наразі от така ситуація», – каже адвокатка Самодерженкова.


Ще одна важлива деталь. З 18 липня 2023 року військовослужбовці, у яких родичі зникли безвісти чи загинули, можуть звільнятися зі служби. Підтвердження статусу зниклого під час війни – це також витяг із Реєстру.


Коли розшук людини припиняється?


Стаття 20 закону «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» говорить, що розшук зниклих припиняється лише, коли встановлено місце перебування людини, місце її поховання чи місцерозташування останків. При цьому мають повідомити про це близьких родичів та членів сім’ї, а також заявника.

Якщо ж людину оголосили померлою, але її останки не знайдено, то розшук триває до встановлення її місця перебування, поховання чи місцерозташування останків. Тобто, держава має знайти або живу людину, або її тіло.


Постскриптум

Під час повномасштабної війни тисячі людей зникають і їхня доля залишається невідомою. Це великий біль для родин, які живуть із цією невідомістю. На їхні плечі додатково лягають ще й різноманітні справи із оформленням документів. І попри те, що Єдиний реєстр зниклих безвісти під час війни нарешті утворили, він усе ще працює недосконало: родичам зниклих доводиться подавати одну й ту ж інформацію до різних органів, чекати відповідей на запити, штурмувати «гарячі лінії»… Однак однозначно – люди, які втратили чи загубили своїх, які пережили пекло окупації чи бойових дій, не повинні витрачати багато часу й нервів на оформлення документів.


авторка: Наталія Найдюк

bottom of page