Від початку повномасштабного російського вторгнення в Україну більше сотні працівників енергетичної галузі загинули на об'єктах критичної інфраструктури. 1 травня 2023 року набрав чинності закон «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров'ю, завдану працівникам об’єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської федерації проти України». Згідно з ним, родини загиблих мають право отримати мільйон гривень. Утім на практиці скористатися цим правом не можуть. Далі – історії трьох родин загиблих енергетиків та юридичний аналіз проблеми.
Текст підготований платформою пам'яті Меморіал, яка розповідає історії вбитих Росією цивільних та загиблих українських військових, спеціально для «Дзеркала тижня». Аби повідомити дані про втрати України – заповнюйте форми: для загиблих військових та цивільних жертв.
«Ну і врешті таки написали – він не був у бомбосховищі, але виконував свої обов'язки»
18 жовтня 2022 року кілька російських ракет, імовірно, Х-101, влучили у ТЕЦ-6, що у місті Київ. Одна з них поцілила в приміщення, де перебували працівники «Київтеплоенерго» – 64-річний електромонтер Микола Сахно та 52-річний інженер Олексій Черников. Вони обоє загинули.
Микола Сахно та Олексій Черников, працівники ТЕЦ-6, які загинули внаслідок російського бомбардування, фото Меморіал
У чоловіків залишилися родини – дружини, діти. Коли перший біль від утрати минув, сім’ї взялися за оформлення документів, пов'язаних із загибеллю рідних. У цьому процесі вони зіткнулися з непередбачуваними труднощами.
«Дуже довго все оформлювали. Акт про те, що Микола загинув, я отримала тільки у травні 2023 року. Коли дзвонила і питала, у чому проблема, мені відповідали – до нас не надійшли документи судмедекспертизи. Комісії оці засідали постійно, і мені було зрозуміло, що вони хотіли зробити мого чоловіка винним в порушенні правил техніки безпеки – мовляв, коли була тривога, то він не пішов у сховище. Ну і врешті таки написали – він не був у бомбосховищі, але виконував свої обов'язки», – розповіла Надія, дружина загиблого енергетика Миколи Сахна.
Донька Олексія Черникова Юлія Ковальчук підтверджує слова Надії і додає – інформаційної чи правової підтримки від керівництва підприємства майже не отримувала:
«Я сама ходила і сама все з'ясовувала. Комісія була велика – і від держави представники були, і від пенсійного фонду, і від ТЕЦ. Ми питали: а що нам далі робити, куди йти і які документи подавати? Нам кажуть – ідіть у пенсійний і звертайтеся по допомогу щодо виплати компенсацій. Там сказали, що допоможуть, але по факту ніхто нічого не зробив».
Профспілка, членами якої були обидва енергетики, виплатила родинам загиблих по сто тисяч гривень, на які вони організували поховання. У середині липня на рахунок Надії Сахно пенсійний фонд перерахував 260 тисяч гривень. Але, що це за сума і чи будуть ще виплати, їй ніхто не зміг пояснити.
«Якась дуже незрозуміла ситуація склалася. Я пішла до юристів, описала їм це, вони обіцяли, що розглянуть… Потім я їздила в пенсійний фонд, вони мені сказали, що ще щось мають доплатити, але коли і скільки – не сказали, і от я досі чекаю, і нічого нема», – каже Надія Сахно.
У родині Олексія Черникова ситуація з виплатами – ще більш проблемна.
«Моя мама доглядає бабусю, яка живе в Козятині. Відповідно, ми з чоловіком і татом мешкали разом у Києві, а вона була зі своєю мамою на Вінниччині. Мама не могла сама їздити в Київ і подавати ці документи. Тому оформила на мене генеральну довіреність, щоб я представляла її інтереси тут. Довгий час я збирала ці документи, подала їх у пенсійний. Утім мені прийшла відмова з формулюванням: «Ви не належите до кола осіб, визначених статтею 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
«Відмова пенсійного фонду була правомірна»: пояснення і поради адвокатки
Адвокатка Олександра Саранчук пояснила – відмова пенсійного фонду у виплатах, посилаючись на цю статтю Закону, була правомірною, оскільки заяву подала донька від власного імені, а не від імені дружини потерпілого, яка має на це законне право. Разом із тим не надала всіх, передбачених законом, документів.
Відповідно до статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які на день смерті потерпілого мали право на одержання від нього утримання, а також дитина, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.
Непрацездатними особами, передбаченими частиною першою цієї статті, є:
діти, які не досягли 18 років;
повнолітні діти, які є здобувачами освіти за денною формою навчання (у тому числі у період між завершенням навчання в одному закладі освіти та вступом до іншого закладу освіти або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим освітньо-кваліфікаційним рівнем, за умови що такий період не перевищує чотири місяці), – до закінчення ними навчання, але не довше ніж до досягнення 23 років, або визнані особами з інвалідністю з дитинства;*
особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», якщо вони не працюють;
особи з інвалідністю – члени сім’ї потерпілого на час інвалідності. Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один із батьків померлого чи інший член сім’ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку.
Для призначення страхових виплат люди, які мають на них право, повинні подати до Пенсійного фонду заяву про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України. Зробити це можна в електронній формі через Єдиний державний веб-портал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України.
Звертаючись до Пенсійного фонду із заявою про призначення страхової виплати у зв’язку зі смертю годувальника, заявник, окрім акта Н-1 (акт розслідування нещасного випадку) та свідоцтва про смерть, має надати документи, що підтверджують родинний зв’язок із померлим:
свідоцтво про народження,
свідоцтво про шлюб.
Також потрібно подати документи, що підтверджують наявність певного юридичного факту – пенсійне посвідчення, посвідчення особи з інвалідністю тощо. Без належного оформлення заяви та всіх потрібних документів пенсійний фонд має право відмовити у страхових виплатах.
Адвокатка пояснює: дружині загиблого, Уляні Черниковій, яка мешкає в Козятині, потрібно було від власного імені подавати заяву на соціальні виплати – або на поштову адресу Пенсійного фонду України рекомендованим листом із повідомленням про вручення, або в електронній формі через Єдиний державний веб-портал електронних послуг, або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України. До неї слід було долучити необхідні документи, серед яких – належним чином засвідчені копії свідоцтва про шлюб, свідоцтва про смерть чоловіка, пенсійного посвідчення. Уже, якщо б і на це звернення прийшла відмова, то наступний крок – звертатися за захистом у суд.
Очікує компенсацій і Зоя Чувашина із Сумщини. 3 березня 2022 року жертвою російського авіаудару по Охтирській ТЕЦ став її чоловік Олександр. Він був електрослюсарем з ремонту й обслуговування автоматики і засобів вимірювання 5 розряду. Для Зої особливо складною виявилася процедура отримання довідки про смерть. Адже тіло її чоловіка у результаті вибуху авіабомби безслідно зникло, тож довести сам факт смерті було вкрай проблематично.
«Свідоцтво про смерть нам видали тільки 6 грудня 2022 року. Довго робили ДНК-аналіз, бо на місці вибуху ще знайшли останки. Ми з дочкою здавали біоматеріали, чекали, але все було безрезультатно, збігів так і не виявили, свідоцтво про смерть видали на підставі рішення суду. А от щодо компенсацій – сказали, що має бути якась велика від держави, мільйон гривень, тому чекайте. От ми і чекаємо», – розповідає Зоя.
«Наразі немає навіть проєкту для того, щоб виконати закон»
Від 1 травня 2023 року діє Закон України «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю і здоров'ю, завдану працівникам об’єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської федерації проти України». Згідно з ним право на одноразову грошову допомогу мають:
працівники об’єктів критичної інфраструктури;
державні службовці;
посадові особи місцевого самоврядування;
члени сімей усіх перелічених категорій.
У статті 2 Закону України «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров'ю, завдану працівникам об’єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської федерації проти України» зазначено:
«Одноразова грошова допомога за шкоду життю та здоров’ю, на яку має право особа згідно із цим Законом, встановлюється у таких розмірах:
1) особам з інвалідністю I групи – 800 тисяч гривень;
2) особам з інвалідністю II групи – 500 тисяч гривень;
3) особам з інвалідністю III групи – 200 тисяч гривень;
4) у разі загибелі (смерті) – 1 мільйон гривень».
Закон, нагадаємо, вступив в силу 1 травня 2023 року. У статті шостій «Прикінцеві та перехідні положення» у пункті сьомому йдеться про те, що Кабінет міністрів України має «...затвердити перелік об’єктів критичної інфраструктури, на працівників яких поширюється дія цього Закону»; та «у місячний строк з дня опублікування цього Закону: забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом».
Тобто на перше червня Кабінет міністрів України мав би визначити відповідні державні органи, які повинні створити спеціальні комісії і розробити процедуру для отримання виплат.
Платформа пам'яті «Меморіал» звернулася на Гарячу лінію Кабінету міністрів України з проханням надати інформацію про те, яким чином виконується цей закон, які органи займаються виплатами, яким є фінансування і, кінець-кінцем, коли люди зможуть отримати свої гроші. Ось що відповіли у Кабміні.
«Наразі немає навіть проєкту для того, щоб виконати закон. Так, він ухвалений 20 березня 2023 року та набрав чинності 1 травня 2023 року, і він встановлює певні права та певні правила. Але місячний термін, даний на виконання, не є обов'язковою оперативною нормою, це рекомендація», – відповіли автору матеріалу.
Меморіал звернувся також на лінію безоплатної правової допомоги Міністерства Юстиції України де, після ознайомлення із ситуацією, підтвердили: на кінець вересня, по суті, для виконання закону нічого зроблено не було.
«На сайті Верховної ради України немає документів, які були би пов'язані з виконанням цього закону. Немає жодної постанови Кабміну про врегулювання порядку надання цієї допомоги, який орган має це надавати, коли і як – поки нічого не визначено. Було анонсовано прийняття оцих нормативно-правових актів, але жодного із них досі не прийняли», – повідомили на лінії.
Адвокатка Олександра Саранчук зазначає, що ця ситуація є патовою:
«Закон є, закон чинний, але механізм його реалізації наразі відсутній. Зокрема, сьогодні, Кабінет Міністрів України, всупереч закону, не затвердив перелік об’єктів критичної інфраструктури, на працівників яких поширюється дія цього Закону. Не забезпечено прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону. Відсутній орган, в компетенції якого буде розгляд документів і прийняття рішень щодо подальших виплат; не затверджено перелік документів, які необхідні для ухвалення рішень тощо.
Разом із тим, відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону, Кабінет Міністрів України зобов’язаний був у році, наступному за роком набрання чинності цим Законом, поінформувати Верховну Раду України про стан його виконання. Зважаючи на викладене, з метою привернення уваги до цієї ситуації, доречним є звернення (індивідуально або колективно від претендентів на виплати, – авт.) до Уповноваженого з прав людини та Міністерства соціальної політики з проханням лобіювати розгляд цього питання».
Для того, аби в подальшому подати документи на отримання виплат у разі загибелі працівника на об'єкті критичної інфраструктури адвокатка радить:
Звернутись до роботодавця з проханням надати довідку на підтвердження факту загибелі працівника під час виконання професійних чи службових обов'язків. Наразі форма такої довідки законодавством не встановлена, отже, може бути в довільній формі
Отримати акт розслідування нещасного випадку від роботодавця
Отримати свідоцтво про смерть
Підготувати документи на підтвердження родинного зв’язку (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб)
Підготувати документи на підтвердження військової агресії російської федерації проти України в день загибелі працівника (довідка Торгово — промислової палати)
«Коли стикаєшся з таким, думаєш: ви люди, чи хто?»
Отримати кваліфіковану юридичну допомогу чи розібратися в усіх тонкощах українського законодавства родичам загиблих самотужки – важко. А блукання коридорами бюрократії хіба що завдає їм додаткового стресу.
«11 місяців минуло, а не стає легше. Ти приходиш до них, а вони на тебе дивляться як на аферистку, що, мовляв, це не в мене чоловік загинув, і вони мені мають допомогти, а ніби я тут прийшла від них вимагати гроші, і хочу нажитися на смерті чоловіка. І ти коли стикаєшся з таким, думаєш: ви люди, чи хто? І кожен з них сидить такий, ніби вони мають мені зі своєї кишені заплатити. Вони мають виконати закон, і я не до них додому прийшла, а в державну установу. Це дуже важко переносити. Може, якби це була якась інша ситуація… Мені простіше в цьому випадку чекати, ніж іти в бій», – сказала Надія Сахно.
Хочемо сподіватися, що відповідні державні органи все ж визначаться із процедурою виплат компенсацій родинам загиблих енергетиків. І люди нарешті зможуть отримати обіцяні державою кошти.
***
Автор матеріалу висловлює подяку адвокатці Олександрі Саранчук, яка допомогла розібратися з усіма нюансами цього питання.
автор: Володимир Мисан-Мілясевич
Comments