До повномасштабного вторгнення Олена Федорків разом із чоловіком Андрієм займалися сімейним бізнесом. Мали в Тернополі «Зооветкомору»: зоомагазин, ветеринарну аптеку й клініку для тварин. Жінка лікувала тварин, а її коханий закуповував необхідну продукцію. Справи йшли вгору. Подружжя придбало приміщення. У 2022-му планували відкрити ще одну клініку, зоомагазин і грумінг-салон. Але почалася війна. Андрій пішов захищати рідну країну. Загинув 28 травня 2022 року.
Олена досі не може оговтатися після смерті чоловіка. Та попри біль втрати вона змогла знайти в собі сили продовжити те, що раніше ділила на двох із коханим.
Фільм створено платформою пам'яті Меморіал. Аби повідомити дані про втрати України – заповнюйте форми: для загиблих військових та цивільних жертв.
Олена й Андрій були знайомі зі школи – вони навчалися в одному класі.
«Був такий досить кумедний випадок в 11-му класі. В нас були парти розраховані на одного учня й Андрій якраз сидів переді мною. І якась така думка зненацька в мене виникла: навіть якщо це буде останній чоловік на світі – ми ніколи не будем разом. Ну сталося не так!» – розповідає жінка.
![](https://static.wixstatic.com/media/52bed7_e3a494f171e94072a126259b8956bc5e~mv2.jpg/v1/fill/w_147,h_110,al_c,q_80,usm_0.66_1.00_0.01,blur_2,enc_auto/52bed7_e3a494f171e94072a126259b8956bc5e~mv2.jpg)
Андрій здобув спеціальність бухгалтера. Олена вивчилася на ветеринарку. Жінка мріяла про власну ветеринарну клініку. Після одруження запропонувала чоловіку відкрити бізнес. Андрій відразу погодився.
![](https://static.wixstatic.com/media/52bed7_1ef2d5b3e46846c3b3d022fddb96d92f~mv2.jpg/v1/fill/w_144,h_192,al_c,q_80,usm_0.66_1.00_0.01,blur_2,enc_auto/52bed7_1ef2d5b3e46846c3b3d022fddb96d92f~mv2.jpg)
«Він займався закупкою кормів, різних препаратів. Ну а я лікувала тварин, робила їм різні операції», – каже Олена.
Справи йшли добре, Олена та Андрій купили в Тернополі власне приміщення. У 2022 році планували відкрити ще одну клініку, зоомагазин і повноцінний грумінг-салон. Але почалася війна.
«Я пам’ятаю першу повітряну тривогу ввечері. Це був дійсно кошмар, мене тоді панічна атака накрила. Андрій прийшов додому, мене заспокоїв», – згадує Олена.
Після початку повномасштабного вторгнення жінка змогла вийти на роботу лише в понеділок, 28 лютого. Поки була в клініці, Андрій пішов до військкомату.
«Звичайно, коли він сказав, що пішов на службу, я не була цьому рада. Але він говорив, що йде на війну не вмирати, а для того, щоб діти жили в незалежній Україні», – ділиться Олена.
До середини квітня Андрій проходив навчання в Тернополі. За кілька днів до Великодня чоловіка відправили у гарячу точку в Запорізькій області.
![](https://static.wixstatic.com/media/52bed7_6a70e82f59914e8db5fdf72636eed2f5~mv2.jpg/v1/fill/w_144,h_144,al_c,q_80,usm_0.66_1.00_0.01,blur_2,enc_auto/52bed7_6a70e82f59914e8db5fdf72636eed2f5~mv2.jpg)
28 травня 2022 року з ним майже не було зв’язку.
«Десь о 19:30 вечора я йому пишу одне повідомлення, через годину – ще одне. Він не відповідає. І я лягала спати десь о п’ятій ранку, я вже зрозуміла. Я подивилася на Сашу і в мене така думка в голові промайнула, що це остання копія чоловіка, яка в мене залишилася», – розповідає Олена.
![](https://static.wixstatic.com/media/52bed7_4537d1be50a440578b342a59c03e68fa~mv2.png/v1/fill/w_48,h_41,al_c,q_85,usm_0.66_1.00_0.01,blur_2,enc_auto/52bed7_4537d1be50a440578b342a59c03e68fa~mv2.png)
Олена відразу сказала донькам, що тато загинув. Але через вік дівчата не зразу це усвідомили. Жінка пригадує, що найщемливішим моментом став День батька, коли вона разом з дітьми пішла на могилу до чоловіка.
«Вже як ми прийшли додому, бачу, що Саша плаче. Кажу: «Що сталося?». А вона: «Я зрозуміла, що тато в ці двері більше не зайде», – крізь сльози говорить Олена.
Після загибелі Андрія вона працює щодня, адже має на меті завершити розпочату з чоловіком справу. Жінка планує зробити клініку саме такою, якою уявляла її разом з Андрієм – великою та професійною, з усім необхідним для лікування і догляду за тваринами.
«Я, в принципі, така людина, яка поставила мету, і йде до неї. А для чого вже зупинятися, коли майже все завершено? Андрій би не хотів, щоб це припинилося, і я того не хочу», – ділиться Олена.
Авторка: Олена Жилун