Дівчинка читала книжку, жінка поралася на городі: історії людей, які загинули в одну добу обстрілів

Доба з 21-го по 22-ге червня для Харківщини – одна з найтяжчих з 24 лютого. У Харківській обласній військовій адміністрації назвали втрати серед цивільного населення: 15 вбитих і 16 поранених.

Загиблі були в Харкові та Безруках, у Чугуєві, де артобстрілом накрили автовокзал, і в селі Уди Золочівського району. Ким були загиблі люди, згадують їхні рідні та знайомі.


Текст підготовлено командою платформи пам'яті Меморіал спеціально для "Української правди. Життя". Аби повідомити дані про втрати України – заповнюйте форми: для загиблих військових та цивільних жертв.

Раїса Казакова – дитиною пережила Другу світову, а загинула в себе на городі

На подвір'ї Раїси Казакової з подвір’я нявчить кіт. Виходить через діру в паркані. Дір тут багато, і вони настільки великі, що пройде й людина. Огорожу побило під час обстрілу.

Сірий треться об ноги – просить, щоб погладили. Вже кілька днів він сам. 23 червня його господиню поховали. Раїса Казакова, або як її звуть сусіди бабуся Рая, вибирала горох на городі, коли Харків вчергове обстріляли російські війська.



Кілька днів поспіль російська армія накривала одну з промислових зон міста і за нею мікрорайон Старе Затишшя. Це кілька тихих, майже сільських вуличок із одноповерховими будинками і городами. Про цю віддалену частину Індустріального району знає далеко не кожен таксист.

21 червня в цих околицях не було тихо – місцеві нарахували дев’ять прильотів. Пізніше стало відомо, що ворог бив "Ураганами". Один із них потрапив у город Раїси. Спалахнула пожежа, одна з присадибних будівель вигоріла вщент.

Відро з горохом, який вибирала пенсіонерка, сплавилося. Бабусю Раю довго не могли знайти, – згадує сусід. Він сам дивом пережив той обстріл:

"Я зайшов у двір, і тут один вибух десь поруч. Тільки заходжу в дім, вибухова хвиля по потилиці вдарила. Я вибіг, почав кричати: Бабо Рає, тьотя Людо! З нею дочка жила і онук. Онук був на роботі, я його видзвонив. Ми викликали пожежників, а доти гасили всією вулицею. Ми тут згуртовані, усі прибігли з відрами. Увесь дім оглянули – бабусі Раї немає. На город страшно було вийти, там же уламки – раптом що. А потім побачили від сукні клаптик... Її привалило, відкинуло прямо там, де вона збирала горох, снаряд приземлився за 3 метри".

Шансів вижити у бабусі Раїси не було. Її дочку Люду врятувало те, що була з іншого боку будинку. Але і туди долетіло скло і дрібне залізяччя від снаряду, жінці поранило ноги. У сусідніх будинках посікло двері та вікна. Решта "Ураганів" потрапили на промку, там загорілися комерційні склади.

Окрім бабусі Раї, того дня в Харкові загинули ще четверо людей. Усі цивільні. Це сталося під час обстрілу промислової зони. Снарядами накрили комерційні склади, де працювали люди. Їхні тіла під час ліквідації пожежі знайшли рятувальники. Після обстрілів 21 і 22 червня на вулиці, де загинула пенсіонерка, майже не залишилося мешканців. Ті, хто все ж таки вирішив лишатися, ночують виключно у підвалах чи у заводському укритті неподалік.



Невгамовна, як на свої 85-ть, і добра. Так згадують Раїсу Казакову сусідки:

"Усе то на городі прибирає, то з відром сміття несе. Ще онук її сварив дуже, щоб більше відпочивала. А вона ні в яку. Міцного гарту! Вона ж 37-го року народження, Другу світову пережила, їй тоді вісім було, а тут вбили".

Маргарита Гапоненко – 8-річна дівчинка загинула на подвір’ї дому з книжкою

У цей же день обірвалося життя 8-річної дівчинки. Маргарита Гапоненко була біля свого дому у селі Безруки з тіткою, читала книжку, коли почався артобстріл. Дитина померла на місці.



Рита закінчила другий клас Безруківського ліцею. Там дівча звали не інакше, як "зірочка":

"Сьогодні для нашого ліцею скорботний день.... Загинула наша учениця, наша маленька Зірочка, Гапоненко Маргарита В'ячеславівна, яка закінчила другий клас та перейшла до третього.... Загинула вдома, в наших рідних Безруках... ніколи не пробачимо…"

Усміхненою і сором’язливою – такою її можна побачити в мережі. На пам’ять про дитину Ольга Легенька виклала в мережу відео з підписом "Ось так цей янгол співав у першому класі". На ньому першокласниця Рита у кабінеті співає пісню про школу, пританцьовує і по-дитячому старанно промовляє слова.



Під цим відео і під її останнім фото мама прощається з донькою, сотні коментарів зі словами співчуття родині. Маргариту поховали 24 червня.


Редакція Меморіалу підготувала текст для Українська правда. Життя.