top of page

Друг загинув, а фейсбук пропонує привітати його з днем народження. Що таке цифровий спадок

«Фейсбук нагадує: «у вашого друга Василя Мармуса День народження». І серце – бах-бах. Бо торік у вересні ми Василька похоронили. Снайперська куля прошила шию, коли він звільняв Харківщину», – написала 26 квітня 2023 року Христина Коціра, головна редакторка hromadske.ua. Василь Мармус загинув у вересні 2022, утім його профіль у соцмережах актуальний. У дещо схожу ситуацію потрапив і автор цього тексту, який 25 лютого 2023 року отримав повідомлення про повернення у вайбер колишнього колеги, відомого львівського перекладача зі шведської Левка Грицюка. Він помер 25 листопада 2020, але його номер телефону знову став активним у мережі.


У цьому тексті ми розкажемо про цифровий спадок людини – як можна його «заповісти» і що робити родичам, якщо загиблий чи загибла не подбали про це завчасно?


Текст підготований платформою пам'яті Меморіал, яка розповідає історії вбитих Росією цивільних та загиблих українських військових, спеціально для hromadske. Аби повідомити дані про втрати України – заповнюйте форми: для загиблих військових та цивільних жертв.

Закріпити за абонентом номер телефону навічно

Активація у Viber номеру телефону померлого львівського перекладача Левка Грицюка. Автор Володимир Мисан-Мілясевич

Ірина Папірник, піар-менеджерка одного з благодійних фондів, пригадує, як отримала таке повідомлення: «абонент Мама Романа знову у Viber! Привітайте друга з поверненням!» Воно викликало шок та розгубленість – мама її чоловіка, яка була так підписана у месенджері, померла пів року тому.


«Цей досвід був надзвичайно неприємним. Після смерті свекрухи ми виключили її телефон і знищили сімкарту, але, на жаль, випустили з уваги те, що її номер може знову активувати оператор і ним може скористатися інший абонент», – розповідає Ірина Папірник.


Уникнути такого «привіту з того світу» можна було б, видаливши номер померлої людини з бази контактів. Втім не всі про це пам’ятають, не кожному легко просто взяти і стерти з телефонної книги номер близької людини.

Тарас Іщик, солдат 103 бригади ТРО. Фото з ФБ сторінки Тараса Іщика

Солдат 103-ї бригади ТРО Тарас Іщик розповідає, що, приміром, військові часто не видаляють номери загиблих побратимів, бо для них це дуже важливо – зберегти ці контакти в телефонній книзі.


«І коли стається так, що номер загиблої людини знову активується, це вибиває з колії, підкошує», – каже Тарас Іщик. Він вважає, що номери телефонів загиблих військовослужбовців слід закріплювати за ними навічно.

Андрій Жолоб, бойовий медик. Фото з ФБ сторінки Андрія Жолоба

Бойовий медик Андрій Жолоб такі ситуації не сприймає негативно, він каже: «Як би дивно це не звучало, але вони викликають теплу емоцію. Коли я бачу, що номер когось, хто помер, знову з'явився у мережі, то це для мене – не страх, а ще один цифровий спогад про людину, такий собі цифровий дотик».


Навічно закріпити номер телефону за абонентом мобільного зв'язку можна, регулярно підтримуючи його в активному стані – проплачуючи за тарифом. Ліквідувати його не можна – через обмежену базу телефонних номерів.


«Якщо бажаєте, щоб номер не міг бути у використанні (кимось іншим, – ред.), його достатньо залишати в активному стані. Для номерів передплаченої форми – це поповнення раз на рік на суму від 10 гривень одним платежем» – роз’яснили у відповідь на запит «Меморіалу» представники технічної підтримки одного з мобільних операторів.


Як подбати про цифровий спадок?


До номера телефону абонента часто підв’язані його профілі у соцмережах, банківські рахунки, акаунти на поштових сервісах, месенджери – те, що можна назвати цифровим спадком. Спеціалісти з кібербезпеки одностайні – про такий спадок варто подбати завчасно.

Андрій Баранович, співзасновник ГО «Український кіберальянс», Фото з ФБ сторінки Андрія Барановича

«До мене не раз зверталися з проханням допомогти отримати доступ до акаунта померлої людини. Надавши всі необхідні докази, можна отримати інформацію з таких акаунтів у Google. Буває, мене просять зламати акаунт людини, яка загинула або зникла безвісти, але це неможливо і головне – незаконно. Я раджу звертатися з проханням доступів до акаунтів загиблих до поліції або ж безпосередньо у техпідтримку платформ», – розповідає Андрій Баранович, співзасновник ГО «Український кіберальянс».


Платформи, які зберігають цифрові дані мільярдів користувачів по всьому світу, мають свою політику щодо цифрового спадку. Для прикладу, Google пропонує скористатися сервісною програмою «Менеджер неактивних цифрових записів».

Менеджер неактивних цифрових записів від Google

Тут користувач може вибрати час, через який його цифровий запис за відсутності будь-якої активності буде деактивовано – 3, 6, 12 або ж 18 місяців. Далі можна обрати до десяти людей, яких повідомлять про неактивність облікового запису. Вони отримають доступ до даних із гугл-диску користувача. Також потрібно вказати, чи необхідно видаляти неактивний обліковий запис.

Якщо користувач платформи за життя не скористався опціями «Менеджера неактивних цифрових записів», то, щоби рідні могли отримати доступ до його даних, потрібно заповнити спеціальну форму запиту.

Запит щодо облікового запису померлого користувача

Родичам слід буде вказати повне ім'я, електронну адресу, персональні дані загиблої людини, адреси обох сторін. Також слід надати сканкопії посвідчення особи та довідки про смерть – вони повинні бути перекладені на англійську. Запит розгляне служба підтримки і, якщо зв'язок померлої людини з родичами буде встановлено, вони отримають доступ до облікового запису.

Сторінка пам'яті Сергія Гончарова у Facebook

Сторінка пам'яті Романа Барчука у Facebook

Користувач фейсбуку може призначити спадкоємця свого облікового запису або вибрати варіант його повного видалення після смерті.


«Коли ми отримаємо повідомлення про те, що вас не стало, всі ваші повідомлення, світлини, дописи, коментарі, реакції та інформацію буде негайно видалено з Facebook. Ваш основний профіль і додаткові профілі Facebook також буде видалено», – йдеться у розділі Налаштування профілю.


Третя опція для користувача – обліковий запис може стати увіковічненим профілем.


Якщо користувач обрав опцію передати обліковий запис спадкоємцю, то саме він після його смерті зможе перевести профіль у статус увіковічненого. Також спадкоємець зможе керувати увіковічненим обліковим записом – написати допис про померлого, оновлювати основну світлину та фото обкладинки облікового запису, зможе приймати запити на дружбу. Однак не матиме доступу до редагування старих записів на сторінці, не зможе читати повідомлення або ж видаляти друзів.


В увіковічненому профілі біля імені померлої людини буде відображене словосполучення «Світла пам'ять». Друзі зможуть залишати коментарі на сторінці, буде доступний контент померлої людини.


Такий профіль не відображатиметься у розділі «Люди, яких ви можете знати», в оголошеннях або нагадуваннях про дні народження. Входити в обліковий запис увіковічненого профілю ніхто не матиме права.


Якщо ж користувач раптово помер і не залишив жодних розпоряджень стосовно свого облікового запису, то родичі можуть звернутися у службу підтримки соцмережі, заповнити спеціальну форму з проханням або увіковічнити, або видалити його. У формі, крім паспортних даних та документів, які підтверджують особу померлого, треба надати відскановану та перекладену копію документа про смерть.

Запит щодо увіковічнення профілю померлого у Facebook.

У США діють спеціальні компанії, які допомагають в оформленні так званого цифрового заповіту. Наприклад, сервіс GoodTrust, де уклавши угоду, користувач отримує допомогу не лише в складанні заповіту щодо наявного майна, а може й подбати про те, хто після смерті отримає доступ до всіх соцмереж, віртуальних дисків, месенджерів та інших цифрових надбань.


Військовослужбовець Тарас Іщик вважає, що розпорядження цифровим спадком – актуальне для військових. Сам він перед відправкою до зони бойових дій залишив рідним ключі доступу до всіх своїх цифрових ресурсів, банківських рахунків та інших віртуальних надбань. Він розповідає, що військовим доступна опція складання заповіту, який може завірити командир підрозділу і він буде мати юридичну силу. Втім, за спостереженнями Тараса, серед військових – рідкість, коли хтось думає про долю свого цифрового спадку.


«Свої «Записки доктора Жолоба» я копіюю на гугл-диск, до якого мають доступ мої рідні – до всіх фото, записок та інших даних, – ділиться досвідом щодо цифрового спадку Андрій Жолоб. – Я почав це робити з початку війни».


Спілкуватися із загиблими онлайн


Каріна Гайворонська, дівчина загиблого бійця тероборони Опанаса Халікова, пише йому повідомлення у Телеграмі. Пояснює – між нею та Опанасом залишилося багато недосказаного. У такий спосіб Каріна намагається йому про все розповісти, хоча і розуміє, що коханого вже немає. Дзвонила та писала на телефон загиблого тата Олексія й Аня Демонтович – вона просто не могла усвідомити, що її найрідніший загинув від російського обстрілу.

Олег Покальчук, військовий і соціальний психолог, автор фото Дмитро Ларін

Соціальний і воєнний психолог Олег Покальчук пояснює – така поведінка пов’язана з особливостями людської психіки.


«Людство впродовж існування спілкується з померлими. Ми не можемо змиритися з відходом людини з нашого повсякденного спілкування. Говоримо із фотографіями близьких, спілкуємося з ними уві сні. Такий комунікативний процес – природний. Спілкування з померлими у соцмережах – це просто дуже зручний спосіб комунікації, характерний для сьогодення. Цифрова проекція може здаватися штучним елементом, однак це лише інструмент, а інструмент має другорядне значення», – каже Олег Покальчук.


З допомогою нейромереж спілкуватися з померлим можна не лише односторонньо. Деякі сервіси пропонують створення цифрового клона – компаньйона для спілкування. Одним із першопрохідців у цій сфері був програміст Джеймс Влахос, який створив DadBot – інтерактивну пам’ять про померлого батька.

Джеймс Влахос разом зі своїм батьком, фото з ФБ

У 2016 році батьку Джеймса – Джону Влахосу – поставили діагноз – рак легень у термінальній стадії. Джеймс склав усну історію життя тата, яку потім трансформував у 203 сторінки тексту. Однак текст видавався Влахосу-молодшому просто набором фактів, які лежатимуть на жорсткому диску. Він хотів, щоби батько міг спілкуватися з рідними навіть після своєї смерті. З допомогою компанії, яка розробляє чат-боти, Влахос перетворив текст на цифрову копію свого батька – бот міг розповідати історії у стилі Влахоса-старшого, жартував, відповідав на особисті питання. Він не зміг стати цифровою копією Джона, але в дечому повністю його нагадував.


Упродовж років Джеймс Влахос вдосконалював свого DadBot. Тим часом дружина Джеймса нарікала, що спілкування з ботом вганяє її у розпач – через те, що воно дуже подібне до реального спілкування із батьком Влахоса, втім разом із тим вона розуміє, що він помер.


У Південній Кореї програмісти створили віртуальну копію семирічної дівчинки Найон, яка померла від лейкемії. Мама Найон, Джан Джі-сун, змогла не лише поговорити з померлою донькою, а й «потримати її за руку».


На думку Ірини Папірник, піар-менеджерки благодійного фонду, який опікується важко хворими дітьми, такі технології могли б допомогти батькам, які переживають втрату.


«Нейромережі – це спосіб продовжити пам’ять, спосіб попрощатися або прожити певні радісні моменти. Якщо до цього зважено підходити, то плюсів цифрового безсмертя – більше, ніж мінусів», – вважає Ірина Папірник.


Колективне проживання втрати з допомогою соцмереж


У 2014 році у Бразилії створили групу у фейсбуці «Profiles de Gente Morta» – «Профілі мертвих людей». Там публікують дані про загиблих – з їхніми фото, біографіями, посиланнями на профілі. Учасниками основної спільноти є близько 250 тисяч людей, а разом з дочірніми групами ця кількість перевищує півмільйона. Мета групи – колективна емпатія щодо померлих, допомога родичам пережити горе. Усі публікації контролюють адміністратори та модератори – аби не допустити глуму над померлим.


Психолог Олег Покальчук каже – колективне переживання втрати є терапевтичним засобом, і навіть якщо воно відбувається у соцмережі, то може вважатися одним із видів групової терапії. Однак потрібно підходити з високою відповідальністю до цього.


«Якщо є претензія на терапевтичний ефект, то підхід має бути дуже грамотний і професійний», – каже Олег.


Цифровий меморіал

Кладовище у Биківні, фото з Вікіпедії

20 квітня 2023 року стало відомо, що у Києві розпочато процедуру створення Національного військового кладовища. Воно розташується в Биківні, площа складатиме 100 гектарів. Втім важливим є також створення сучасного цифрового меморіалу, вважають мої співрозмовники.


Приміром, Збройні сили України створили Книгу пам'яті полеглих за Україну – тут розміщували дані про військовослужбовців, які загинули з часу російського нападу на Україну у 2014 році. На 1 грудня 2021 року в Книзі пам'яті є запис про 4490 загиблих внаслідок російської агресії. При кліку на фотографію відвідувач довідується біографічні дані загиблої людини, місце її поховання, державні нагороди, а також можна переглянути відгуки близьких. Під час повномасштабної війни Книгу тимчасово не наповнюють новими історіями.


«Таку ініціативу – Книгу пам'яті полеглих за Україну – варто розвивати і зберігати. По функціоналу, на мою думку, вона краща, ніж цифровий меморіал Пентагону. В американців немає ширших біографій, ніж є у нас на сайті», – переконаний військовослужбовець Тарас Іщик.


Бригада, медроту якої очолює Андрій Жолоб, активно працює над створенням власного цифрового меморіалу. Він передбачатиме публікації біографій загиблих військовослужбовців, їхній бойовий шлях та нагороди.


«Військовий меморіал у Києві – річ потрібна, але, як на мене, родичі загиблого мають право ховати його там, де вважають за потрібне – з Мукачева, наприклад, буде важко їздити в Київ на могилу до брата, чоловіка чи друга. Цифровий меморіал якраз дуже важливий в цьому сенсі», – каже Андрій.


Цифровий меморіал з початком повномасштабної війни почала створювати також Агенція медійного росту «Або». Платформа пам’яті Меморіал, заснована медійниками, збирає історії загиблих у війні: і цивільних жертв, і полеглих захисників України. На початок травня 2023 року Меморіал написав 3000 некрологів – коротких історій про загиблу людину з її фотографією та коментарями близьких. Також Меморіал займається багатьма іншими напрямками, спрямованими на збереження пам’яті про кожну вбиту людину: готує тексти для партнерів в українських та іноземних ЗМІ, знімає документальні фільми, організовує виставки та акції. Ідея Меморіалу – карбувати пам’ять про кожне втрачене через російську агресію життя, а також формувати культуру пам’яті. Кожен, хто бажає, може поділитися історією про загиблу людину, заповнивши гугл-форму, розміщену на сайті.


Автор: Володимир Мисан-Мілясевич

Commentaires


bottom of page