Анатолій Древаль – чемпіон з автомобільного багатоборства, геніальний автомеханік і каскадер. Він мав власний багі-центр у селі Мила на Київщині. Там і жив. На початку повномасштабної війни, в березні 2022 року, російські військові вдерлися на подвір’я Анатолія. Чоловік вийшов на звуки пострілів із викруткою у руках… Росіяни застрелили його на порозі власного дому.
Фільм створено платформою пам'яті Меморіал. Аби повідомити дані про втрати України – заповнюйте форми: для загиблих військових та цивільних жертв.
Анатолій завжди любив автомобілі. Вони були його найбільшою пристрастю. Ще в молодому віці він отримав звання чемпіона Європи з автомобільного багатоборства і все своє життя пов'язав із дорогою. Чоловік був «майстром швидкості» – не лише підкорював авто- та мототраси, але й передавав свій досвід учням. Анатолій також займався конструюванням автомобілів, квадроциклів і багі.
«Анатолій виріс у багатодітній родині. Його мама працювала прибиральницею в інтернаті, і змалку він допомагав їй. З дитинства Анатолій мріяв створити власну справу, щоб забезпечити себе та підтримувати своїх рідних, і йому це вдалося. Навіть коли ми вже не жили разом, він підтримував нас із донькою», – розповідає Олена, дружина Анатолія.
«Мрія» – це щось таке велике, до чого тато йшов все життя. Це як логічна концепція всього, що він вміє робити», – ділиться Наталія, донька Анатолія.
Багі-центр «Мрія» у селі Мила на Київщині був раєм для любителів швидкої їзди й для тих, хто хотів провести час у теплому родинному колі.
«Анатолій постійно прагнув створити щось таке, чого ніде не було. Він постійно удосконалював свій багі-центр: «пейнтбол на багі», тарзанки, дартс, кількаповерховий дитячий будинок. Він хотів, щоб усе це було в одному місці», – згадує Валентина, цивільна дружина Анатолія.
Багі-центр був улюбленим місцем для відпочинку і друзів чоловіка. А їх у Анатолія було чимало.
«Всі свої дні народження ми справляли в нього. Ми часто зариваємось у свої нори, а він був тим, хто витягував нас із цієї нори, – розповідає Володимир, друг Анатолія. – Те, що його характеризувало – це дружність та самовідданість».
Анатолій був видатним механіком, який вкладав усі свої знання не лише у розвиток багі-центру, але й у допомогу Збройним Силам України.
«Анатолій був патріотом України. Його патріотизм виражався не в гаслах, а в діях», – пригадує Володимир.
З 2014-го року Анатолій ремонтував автомобілі для ЗСУ. А з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну його багі-центр перетворився на місце, де він займався ремонтом бронетехніки та надавав військовим можливість відпочити.
У березні 2022 року на територію багі-центру «Мрія» увірвалися російські солдати. Вбили двох собак Анатолія. А коли він вийшов із будинку з викруткою в руках, окупанти застрелили його на порозі власного дому.
«Він вийшов босий, бо поспішав, але викрутку взяв, і був в окулярах, щоб краще бачити. Тато не міг інакше», – ділиться Наталія.
Після загибелі Анатолія в його будинок влучив снаряд, майже все згоріло. Тіло чоловіка знайшли 7 квітня 2022 року.
«Перш за все, він навчив мене, що важливо допомагати своїй родині. Самодисципліна, яку він в мені виховав, спонукала мене влаштуватись на роботу в 17 років, аби підтримати маму. На мою думку, це мені не дуже вдається, я все одно не заміню дідуся, але роблю все можливе», – розповідає Іларіон, онук Анатолія.
Близькі Анатолія продовжують підтримувати Збройні Сили України в протистоянні російській агресії та прагнуть зберегти пам'ять про Анатолія – свого найкращого чоловіка, тата, дідуся, друга та патріота України.
«Тато хотів, щоб я була щаслива. Він не дуже любив, коли я плачу, і не хотів би, щоб я страждала. Зараз це дуже важко, але я буду щаслива заради себе і заради нього», – каже Наталія.
Авторка: Євгенія Пивоварова