Чи замислювалися ви колись про те, як живуть люди, які втратили цивільних родичів або ж отримали поранення внаслідок війни? У березні 2022 року російські військові вбили двох синів і дружину Олександра Чикмарьова, коли родина намагалася виїхати з окупованої Бучі. Самого ж Олександра поранили, він втратив частину ноги. Нині чоловік має пенсію меншу за 3000 гривень…
Попри те, що стаття 3 Конституції України серед іншого декларує людину, її життя і здоров'я найвищою соціальною цінністю, у нас дотепер на рівні держави немає ефективного механізму підтримки тих, хто втратив цивільних родичів або ж сам отримав поранення через війну.
На яку допомогу в Україні можуть розраховувати такі люди?
Текст підготувала платформа пам'яті Меморіал, яка розповідає історії вбитих Росією цивільних та загиблих українських військових, спеціально для Дзеркала Тижня. Щоб повідомити дані про втрати – заповнюйте форми: для загиблих військових та цивільних жертв.
Розстріл сім’ї Чикмарьових: дружина і діти загинули, чоловік отримав поранення
Родина Чикмарьових відчула на собі війну ще в 2014-му, коли жила у Донецьку. Згодом вони вирішили переїхати на підконтрольну Україні територію і так потрапили на Київщину – у Бучу. Олександр із дружиною Маргаритою влаштувалися на роботу, виховували дітей, відпочивали, мріяли… Але настало 24 лютого 2022 року і Росія з війною знову впритул підійшла до їхньої сім’ї.
Вибухи лунали дедалі гучніше, у місті було небезпечно. А сидіти з дітьми у підвалі вже не вистачало сил. Тож 5 березня родина вирішила евакуюватися. Проте від’їхати від дому далеко не вдалося: на дорозі побачили російські БМП. Олександр зупинився. Уже за мить окупанти посеред міста обстріляли автомобіль з крупнокаліберного кулемета. Двоє синів і дружина загинули на місці. Авто загорілося. Чоловік вибрався і відповз якнайдалі. Від втрати крові він знепритомнів. Згодом Олександра знайшли рятувальники, які проходили неподалік, і так він потрапив спочатку до місцевої лікарні, а потім у Київ.
«Мені ампутували частину ноги. Зараз я маю протез. Але це завдяки брату, який мав знайомих у київській енергетичній компанії. Вони й оплатили його. Зараз багато цивільних з ампутаціями, на жаль. І вони залишаються сам на сам із цим. Держава мені запропонувала тільки милиці. Від міської ради я отримав кошти на поховання рідних», – говорить Олександр.
Свого часу чоловік переніс інсульт, реабілітувався. Після поранення у березні 2022 року статус людини з інвалідністю йому дали саме через інсульт, але не через ампутацію. Наразі Олександр оформлює документи у МСЕК, щоби отримати інвалідність власне через неї і, можливо, потім пов’язати її із війною. Для цього потрібно зібрати довідки, серед яких висновки МСЕК та судово-медичної експертизи, і відправити пакет документів до міжвідомчої комісії при Міністерстві ветеранів. Тільки ця комісія вирішує, чи пов’язувати статус інвалідності з війною. Зробити це вона має впродовж 30 днів. Можливість пов’язати статус інвалідності з війною для цивільних громадян існує з травня 2023 року.
Статус людини з інвалідністю внаслідок війни дає пільги, як у військових з інвалідністю – зокрема, 100% знижку на оплату комунальних послуг, безоплатне оздоровлення, обстеження та диспансеризацію. А ще – пенсію від 7,5 тисячі гривень. Нині Олександр отримує менше 3000 гривень.
Програми підтримки запроваджують громади, а не держава
По всій Україні десятки тисяч історій, схожих на Олександрову. З 2014 року через війну люди втрачають цивільних рідних, отримують поранення від обстрілів, підриваються на мінах… Наприклад, Євгенія Ус із Чернігова отримала травми ноги, коли російські військові обстріляли її мікрорайон у березні 2022-го. Від поранень через кілька днів загинув її 10-річний син. Євгенія понад 1,5 роки була на милицях, має «звичайну» інвалідність і чекає висновку судмедекспертизи, щоби відправити документи до міжвідомчої комісії при Мінветеранів.
До 24 лютого 2022 року чи не єдиним способом отримання компенсації було звернення постраждалих до суду. На рівні держави досі немає ефективного механізму надання грошової допомоги або компенсації через смерть або поранення цивільних унаслідок війни. Тільки органи місцевого самоврядування ухвалюють програми для підтримки своїх мешканців за рахунок бюджету територіальних громад», – каже адвокат Роман Титикало.
Зокрема, такі програми ухвалили Дніпропетровська ОВА, міські ради у Миколаєві, Запоріжжі, Херсоні. Також підтримують мешканців і в менших громадах, наприклад, у Мені на Чернігівщині та Бучі на Київщині.
У Бучі, до прикладу, поранені під час бойових дій цивільні люди мають право на допомогу від міста – 20 тисяч гривень, а для тих, хто втратив рідну людину – 25 тисяч гривень. Також, за словами секратаря Бучанської міської ради Тараса Шаправського, одразу після звільнення Збройними Силами України області мешканцям громади допомагали з похованням рідних. Місцева програма окремо передбачала безоплатне надання ритуальної атрибутики, трун, хрестів, послуги поховання, транспорту тощо. Кілька громадян, які до прийняття програми самі поховали рідних, отримали компенсації з бюджету міста.
«На першій сесії після звільнення громади 19 травня 2022 року ми ухвалили місцеву програму соціальної підтримки родин цивільних і тероборонівців, які захищали область, але не мали статусу УБД. Більшість людей нею скористалася. Звісно, це скромні виплати. Але у нас багато загиблих – понад 500 людей – бюджет не мав спроможності допомогти більше», – каже Тарас Шаправський.
У 2022 році Олександр Чикмарьов отримав на поховання дружини і дітей близько 24 тисяч гривень від міської ради. Про те, що він має право й на інші виплати від міста, не знав. Тому планує звернутися до управління соціального захисту ще раз.
У Мені Чернігівської області програму підтримки мешканців громади ухвалили ще в 2021 році. Тоді, серед іншого, допомагали родинам учасників АТО/ООС, фінансували поховання безробітних. А після початку повномасштабної війни і звільнення області розширили її дію.
«У 2022 році у нашому бюджеті було мало коштів. Але ми розуміли, що держава не надаватиме допомогу таким родинам. Тому на той рік ми передбачили по 5 тисяч гривень за кожну вбиту людину. У цьому році, знаючи ситуацію, що людям треба ставити пам’ятники на могилах, а це зараз великі гроші, ми виплатили по 35 тисяч гривень на кожного загиблого (з цієї суми ще віднімають податки). За кожною сім’єю стоїть страшна трагедія, тому маємо допомагати», – каже Вікторія Прищепа, заступниця Менського міського голови.
У Мені планують також передбачити щорічно по 5 тисяч гривень матеріальної допомоги за вбитих і по 3 тисячі гривень до Дня захисту дітей неповнолітнім, у яких хтось із батьків загинув через війну.
Щоби дізнатися, чи ухвалила ваша територіальна громада відповідну підтримку своїм мешканцям, потрібно звернутися до управління соціального захисту. Такі програми можуть ухвалювати і на рівні області, і на рівні певного міста, селища.
Зазвичай перелік документів для отримання допомоги такий: копія паспорта, ІПН, документи про родинні зв’язки, свідоцтво про смерть.
Допомога постраждалим від вибухонебезпечних предметів
Закон «Про протимінну діяльність в Україні» визначає термін «постраждалі від вибухонебезпечних предметів».
У статті першій йдеться, що постраждалими від вибухонебезпечних предметів є люди або групи людей, які зазнали фізичних і психологічних травм, фінансових втрат або законні права та інтереси яких були порушені використанням та (або) наявністю вибухонебезпечних предметів або діями чи бездіяльністю відповідальних осіб, або члени сімей загиблих від вибухонебезпечних предметів.
Стаття 10 закону передбачає для постраждалих таку допомогу:
одноразову компенсацію за шкоду здоров’ю та щорічне оздоровлення;
безоплатну психологічну, медико-психологічну реабілітацію;
постраждалі діти можуть позачергово відвідувати дитсадки;
державна соціальна допомога у підвищеному розмірі, що призначена дітям з інвалідністю до 18 років.
29 вересня 2021 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 1020, якою затвердив порядок надання одноразової компенсації дітям і дорослим з інвалідністю, які постраждали внаслідок дії вибухонебезпечних предметів. Але вона почала працювати лише в 2023 році і не стосується родин, які втратили рідних через це.
Додамо, що до травня 2023 року МСЕК, надаючи статус інвалідності, у графі про причину захворювання писала «загальне захворювання» навіть, якщо людина отримала поранення під час обстрілів. Таким був наказ МОЗ.
Тепер МСЕК повинна вказувати справжній характер шкоди здоров’ю. Постраждалі мають право звернутися до МСЕК і виправити причину інвалідності на «поранення, отримане від вибухонебезпечних предметів». Проте, якщо територія, де сталася подія, не внесена до переліку такої, де велися бойові дії, то пов’язати цю інвалідність з війною не вийде. У такому разі юристи радять розраховувати на виплату за постановою №1020.
Олександр Тодоров, провідний економіст Фонду соціального захисту людей з інвалідністю під час круглого столу щодо проблемних питань доступу постраждалих цивільних до державної допомоги, ініційованого громадською організацією Air Light, розповів, що на 2023 рік із державного бюджету на одноразову допомогу і щорічне оздоровлення передбачено близько 7,3 мільйона гривень. Проте з цих коштів на 22 листопада використали менше 4 мільйонів.
Сума виплат залежить від групи інвалідності і прив’язана до прожиткового мінімуму.
Звертатися за такою допомогою потрібно до місцевого управління соціального захисту населення. Щоправда, у деяких структурних підрозділах про постанову №1020 не знали, тож документи у людей приймали не одразу. Про це розповіла Оксана Корнєва – вона отримала поранення в Бахмутському районі у травні 2022 року, зараз живе в Ніжині на Чернігівщині. За її словами, працівники структурного підрозділу соцзахисту відмовилися приймати у неї документи і їй довелося відправляти їх рекомендованим листом. Тільки після цього вона отримала виплату.
Загалом з початку року цією можливістю скористалися 478 людей в Україні. Поранення, за даними Верховного комісара ООН з прав людини, отримали майже 17 тисяч цивільних людей. Сам Верховний комісар визнає, що реальне число більше.
Про підтримку цивільних в Ізраїлі
В Ізраїлі війна триває десятиліттями з різною інтенсивністю. Альона Лаєвська, яка кілька років живе в цій країні розповіла, що там є статус «людина, яка постраждала від терактів або бойових дій».
«Наприклад, тато моєї знайомої отримав такий статус. Допомога залежить від того, як саме постраждала людина. Якщо це психологічна травма, але немає фізичних ушкоджень, – то буде одноразова виплата. Якщо є фізичні травми або ПТСР – то людині піднімають відсотки інвалідності і вона отримує виплати від Міноборони та соцстрахування. Якщо загинув годувальник, родина отримує пожиттєву пенсію. Так само є компенсації для людей, у яких загинули діти, діють програми психологічної допомоги і лікування. Тут цінують життя кожного», – говорить Альона.
Авторка: Наталія Найдюк
Comments