top of page

«Від музики залежить те, як цю війну пам’ятатимуть». Про роль пісень у меморіальній культурі та проживанні втрати

«Чека показала усім нам, що культура і пісня — це не просто культура і пісня. Це ДНК нації», — написала Настя Скавронська про прощання з парамедикинею Іриною Цибух, яка загинула 29 травня під час ротації на Харківщині. 


У своєму заповіті дівчина просила, щоб на прощанні з нею люди співали, тож склала для цього перелік з 10 пісень. І тисячі людей на Майдані у Києві співали. Піснею прощалися з Іриною також у Львові, в день її похорону. Музика має важливу роль у традиціях прощання, — кажуть і дослідники народних звичаїв, і психологи. Вона є елементом ушанування та збереження пам'яті, а також може мати терапевтичний ефект.

Ірина Цибух. Джерело: Медичний добровольчий батальйон «Госпітальєри» / Facebook

Текст підготувала платформа пам'яті «Меморіал», яка розповідає історії вбитих росією цивільних та загиблих українських військових, спеціально для hromadske. Щоб повідомити дані про втрати, заповнюйте форми: для загиблих військових та цивільних загиблих. Фольклористка Наталя Хоменко пригадує випадок зі своєї практики. Якось вона возила літніх жінок-переселенок у село біля Чорнобиля. Дорога заросла, тож частину шляху довелося йти пішки.


«Щойно зайшли в село, першою побачили хату однієї з жінок, яка була з нами. І вона одразу почала оспівувати те, що відбувається: що вона там не живе, що все заросло», — каже Наталя.


Українці здавна оспівували різноманітні події, зокрема епідемії, засухи, голосили за рідним домом. Завдяки таким пісням ми сьогодні можемо знати про те, як жили люди раніше. Музика не оминає тем війни, загибелі, терактів і допомагає зрозуміти трагедії власного та інших народів.

Наталія Хоменко. Джерело: Facebook

Після теракту у Нью-Йорку 11 вересня 2001 року американський виконавець Тобі Кіт написав Courtesy of the Red, White and Blue (The Angry American). Це була відповідь на загибель його батька внаслідок атаки. Спершу Тобі виконував її наживо лише для військовослужбовців. Та генерал морської піхоти Джеймс Л. Джонс переконав записати пісню, сказавши, що це його «обов’язок як американського громадянина». 


Музикант Брюс Спрінгстін після теракту випустив кілька пісень в альбомі The Rising — вони розповідають про трагедію з погляду, наприклад, удови, яка втратила чоловіка, дружини пожежника тощо.


27 липня 2002 року у Скнилові на Львівщині сталася авіакатастрофа. Про це написав трек репер Паліндром. Виконавець теж мав бути на святкуванні 60-ї річниці 14 авіаційного корпусу Військово-повітряних сил України на Скнилівському аеродромі. Але залишився вдома. Тоді літак опинився надто низько, зачепився за дерево і впав у натовп глядачів. Загинули 77 людей. 



Музика допомагала у меморіалізації Голокосту. Наприклад, пісня «Болотні солдати» розповідає про повсякдення ув'язнених, про табір та сподівання на майбутнє звільнення — своє і країни. Музику написав політичний в'язень концтабору Руді Гокелю, а слова пісні — Йоган Ессер та Вольфгангу Лайнгоф.


Реквієм «Панахида за померлими з голоду» Євгена Станковича на слова Дмитра Павличка розповідає про Голодомор. Пісню цій трагедії присвятив також чернігівський рок-гурт Natural Spirit, трек називається «33 (ЖовтийКнязь)».



Виконавці «Chekson & Схожа» також випустили пісню «Жовтий Князь» за мотивами однойменної книжки Василя Барки. Текст наповнили фразами з роману, а відео — символікою з нього.




«Музика може бути містком для наших спогадів»


У контексті війни музика відіграє свою роль і в документуванні подій, і в об’єднанні людей. Воєнні мотиви були у рекрутських, стрілецьких, солдатських та козацьких піснях. Там оспівувалися важливі культурні й суспільно-політичні процеси, йшлося і про втрати. Наприклад, пісня із села Новий Бурлук Чугуївського району Харківщини:


«Ой на горі вогонь горить,

Під горою козак лежить,


Порубаний, постріляний,

Китайкою покриваний».


Музику використовують і для вшанування пам'яті: у класичних творах, піснях-присвятах, реквіємах, а раніше — у голосіннях. 


За словами фольклористки Наталії Хоменко, голосіння колись були обов'язковим елементом поховального обряду. Однією з частин їхнього тексту є оспівування моментів із життя померлого. Зараз мало хто вміє голосити, і ці пісні майже не звучать.


З початком Євромайдану в листопаді 2013 року стався бум української музики й розпочався новий етап творчості українців. Під час Революції гідності деякі пісні були створені як реакція на події. Інші ж отримали друге дихання. Наприклад, народна пісня «Пливе кача по Тисині». На Майдані вона прозвучала після загибелі білоруса Михайла Жизневського. Це була його улюблена пісня. Згодом «Пливе кача» стала реквіємом і символом Революції гідності.

Герой Небесної Сотні Михайло Жизневський За словами психолога Олександра

За словами психолога Олександра Аврамчука, музика може допомагати протистояти чи адаптуватися до потрясінь. Через неї ми здатні виражати те, що відчуваємо.

«Також музика може бути містком для наших спогадів. Наприклад, прослуховуючи твори, що подобалися людині, якої вже немає, ми немов віднаходимо духовний зв’язок із нею. Музика може стати ресурсом, щоби впоратися з напругою та почуттям самотності. Часто люди, які проживають утрату, помічають, що їм важко розслабитися й витримувати тишу, а от музика відволікає, заспокоює, а часом мотивує до руху вперед», — пояснює психолог.

Олександр Аврамчук. Джерело: Facebook

У лютому 2015 року в Харкові унаслідок теракту під час Маршу Єдності загинув 15-річний громадський активіст Данило Дідік. У 2019-му з'явився музичний проєкт «Так працює пам’ять» Руслана Горового, який донині не дає забути про Данила, а крім цього показує, як музика також може бути спротивом.

Данило Дідік. Джерело: Facebook

Коли Даня загинув, керівництво школи, де він учився, обіцяло назвати на його честь навчальний заклад. Проте справа не зрушувала з місця.


«Фактично вони чекали, поки небайдужим це набридне й усе забудеться. Тоді я шукав привід, щоб цю історію подовжити і щоб вона не загубилася в інформаційному шумі», — розповідав Горовий.


На старті проєкту Руслан залучив друзів, серед яких були українські музиканти й митці. Вийшло понад 150 пісень, які весь час несли в пам’яті ім’я Данила.



 З початку повномасштабної війни з'явилося багато пісень на слова загиблих митців, а ще — пісні-присвяти: воїнам та цивільним загалом і конкретним людям.


Так, «Крихітка» і «Хейтспіч» випустили пісню «Під весняним дощем», присвячену митцям і мисткиням, загиблим унаслідок російського вторгнення. Текст для неї написала Олена Герасим’юк — поетка й парамедикиня добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри», яку можна побачити у кліпі.



Сергій Лазановський написав пісню-присвяту загиблому на фронті товаришу Іванові Науменку.



Гурт Rock-H випустив нову пісню «Таткова любов» пам’яті Олексія Яніна, який загинув у Маріуполі.



Виконавиця Стасік (Анастасія Шевченко) оприлюднила пісню «Герої вмирають», яку присвятила громадському активістові Роману Ратушному та всім загиблим на війні.



Джамала присвятила загиблому на фронті другу Сейранові Кадирову та іншим загиблим на війні пісню «Мій брате».



Іван Гумореска присвятив пісню «Світився завтра день» другові, який загинув на Херсонщині улітку 2022-го.



Таких пісень — сотні. 


«Музика оточує нас протягом життя і впливає на нього. З початком повномасштабної війни “Ой у лузі червона калина”, яку заспівав Хливнюк, отримала нове дихання. Це марш Січових Стрільців, який люди часом не знають повністю, але той фрагмент співають усі. 


Це може бути меморіалізацією періоду війни. Кожна війна має свої пісні. І те, як пам'ятатимуть цю війну, залежить від того, які пісні з'явилися. Пісні воїнам і загиблим допомагають. Я присвятив пісню захиснику Іванові Бущуку і бачив, що на її слова люди робили відео про інших. Отже, людям це потрібно», — каже музикант Руслан Горовий.



«Меморіальні пісні можуть допомогти віднайти надію у складні часи»


Психолог Олександр Аврамчук каже, що музика може стати символом прощання з людиною та допомагає усвідомленню готовності жити далі:


«Музика є частиною традицій у багатьох культурах під час поховання чи церемонії прощання. Дослідження досвіду людей, які проживали втрату, засвідчували: музика чи пісня, яка грала під час церемонії прощання й була улюбленою для покійної людини, сприяла емоційній згуртованості скорботних. 


Самостійно підібрана музика на похоронних церемоніях часто виконує символічну функцію, допомагаючи виразити тугу за близькими людьми. Завдяки цьому сама церемонія прощання мала можливість ставати символом “спільної ходи у майбутнє” з поцінуванням волі чи сенсовності життя людини, яка померла». Під час проживання втрати свідомість змушує нас постійно намагатися віднайти розуміння того, що сталося. Музика може бути джерелом, звідки люди в такі періоди черпають ресурс, пояснює психолог:

 

«Музика створює своєрідний терапевтичний ефект під час церемонії прощання і скорботи».


Меморіальні пісні, на думку Аврамчука, можуть бути і сакральними, і світськими. Часто їх використовують, щоби пам'ять про людину була більш персоналізованою та значущою для рідних. А щоб пісні чи музичні твори не ставали тільки болісним нагадуванням про втрату, Олександр радить виконавцям обирати стиль музики, який найкраще відображає характер померлого. Зафіксувати у пісні важливі місця, цитати або символи, які мали особливе значення для померлого та його рідних. Також радить запропонувати рідним і друзям поділитися своїми спогадами й думками.


«Створення меморіальних пісень є способом вшанування пам'яті померлого та збереження його образу через музику. Вони допомагають зберігати живі спогади про померлого, передавати їх наступним поколінням, підтримувати духовний зв'язок. Меморіальні пісні можуть бути важливим інструментом, щоб віднайти надію та мужність у складні часи», — каже Олександр Аврамчук.


авторка: Яна Ільків головне фото: Андріана Стахів, Еспресо

Comments


bottom of page