Старший лейтенант Юрій Самойленко, позивний Янів, отримав важке кульове поранення в живіт 9 вересня 2022 року під час виконання бойового завдання із зачистки ворога під Балаклією на Харківщині. Був евакуйований до лікарні, де його прооперували. Але 10 вересня о 01:40 серце воїна зупинилося. Офіцеру було 34 роки.

Юрій народився в місті Обухів Київської області. Навчався в Обухівському ліцеї №1. У 2011 році закінчив Міжрегіональну Академію управління персоналом у Києві за спеціальністю «Менеджмент організацій місцевого самоврядування». Деякий час працював у торгівлі, але мріяв про військову службу. Згодом залишив роботу і пішов служити за контрактом.

Коли у 2014 році почалася російсько-українська війна, Юрій став добровольцем у батальйоні міліції особливого призначення «Золоті ворота». Через два роки звільнився та вступив до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, де вчився за програмою підготовки офіцерів запасу. Паралельно працював інструктором зі стрільби у тирі, оскільки дуже добре володів усіма видами зброї та влучно стріляв.

Згодом чоловік підписав контракт на військову службу у 135-му батальйоні територіальної оборони Обухівського району. Потім перевівся до 6-го батальйону Добровольчого українського корпусу «Правий сектор», де був на посаді заступника командира батальйону.

Під час повномасштабної війни Янів з перших днів разом із побратимами обороняв Україну від окупантів. Під час перебування на Харківщині командував бойоворою ротою.

«Юра любив більш за все проводити час зі сім’єю. Вибиратися на прогулянки в ліс, їздити на стрільбище та удосконалювати свої навички… Ми більше не зможемо його почути, побачити, обійняти. Але він буде завжди у наших серцях, розповідях, а донечка буде вихована гідною людиною, як цього хотів батько, і знатиме, як він її любив і хотів, щоб росла щасливою дівчинкою під мирним небом. Юра був людиною честі. Він разом з іншими хлопцями був заряджений на боротьбу і прагнув іти вперед», – написала дружина загиблого Анастасія.

Поховали офіцера в рідному Обухові.

На Юрія чекали батьки, дружина та донька, якій на момент загибелі тата було 5 років.