Боєць Юрій Рубан загинув 24 квітня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу міста Бахмут на Донеччині. Воїну було 50 років.

Юрій народився у місті Бровари Київської області. Навчався у школі №2. Був професіоналом у зварювальній справі, пізніше став моряком. Обожнював подорожувати, цікавився автомобілями, багато читав, писав вірші.

З перших днів повномасштабної війни чоловік приєднався до лав захисників України. Спочатку був у Добровольчому формуванні Броварської територіальної громади. 27 квітня 2022 року долучився до лав ЗСУ. Служив солдатом у 43-ій окремій артилерійській бригаді імені гетьмана Тараса Трясила та навчався техніці радіоелектронної боротьби. З 14 липня 2022-го був старшим оператором відділення радіоелектронної боротьби з БПЛА взводу радіоелектронної боротьби. У лютому 2023-го почав процес переводу до підрозділу ССО. Згодом, у квітні був переведений до 67-ої окремої механізованої бригади.

«Тато був надзвичайною людиною! Він був добрим, завжди усім допомагав. Для нього не було труднощів, на його обличчі завжди була посмішка, навіть після його загибелі... Він безмежно любив мене та брата, обіцяв, що обов’язково нас обійме, коли побачимось. У нього було дуже багато планів на майбутнє, він багато подорожував та мріяв побачити увесь світ! Тато знав усе про наше коріння та дуже пишався кожним клаптиком великої історії нашої сім’ї. Він часто розповідав про наших дідусів, які віддали життя під час Першої світової війни та під час оборони Києва у 1943 році, а він героїчно віддав життя на війні з російськими окупантами. Ми з братом безмежно пишаємось татом та дуже сумуємо. Вдень 22.04 тато написав, що вони виходять в місто на бойове завдання на 3 дні, і він не матиме звʼязку. Ми дуже чекали і хвилювалися, але 27.04 від побратима дізналися, що тато був тяжко поранений під час артилерійського обстрілу й загинув», – розповіла донька Лілія.

Поховали воїна у рідному місті поруч із батьками, як він того й хотів.

У Юрія залишилися донька, син, сестра, рідні та друзі.