Старший солдат Юрій Павлишин, позивний Док, загинув 16 квітня 2022 року в районі міста Попасна на Луганщині. У бою з окупантами отримав смертельні мінно-вибухові травми внаслідок артилерійського обстрілу. Воїну назавжди залишилось 48 років.

Юрій Іванович народився в селі Добрівляни Львівської області. Жив із родиною в місті Ходорів. Закінчив Ходорівський фаховий коледж за спеціальністю зварювальника. В цивільному житті працював будівельником, останні роки – за кордоном. У 2014-2015 роках брав участь в АТО. На дозвіллі захоплювався риболовлею і садівництвом.

З початком повномасштабного російського вторгнення 24 лютого 2022 року чоловік знову взяв до рук зброю та вирушив на фронт. Служив у 24-ій окремій механізованій бригаді імені короля Данила. Обіймав посаду оператора відділення радіоелектронної боротьби взводу інженерної розвідки групи інженерного забезпечення. Воював на Луганщині.

За весь період служби боєць був відзначений такими медалями: «Учасник АТО», «За участь в антитерористичній операції», «Хрест Воля», «Хрест «Завжди Вірний». Посмертно нагороджений медаллю «Хрест Героя» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

«У 2014-2015 роках тато служив у зоні АТО. Після демобілізації часто хотів повернутися назад до хлопців, його мучило, що його побратими залишились воювати, а він – ні. Перед початком повномасштабного вторгнення постійно казав: якщо почнеться війна, він піде. Для нього іншого варіанту не було. Тато повернувся додому, щоб ми з ним нарешті зустрілись (1,5 року не бачились через збіг обставин і перебування у різних країнах). 11.02 він повернувся додому, ми нарешті провели хоч трохи часу разом, я познайомила його з майбутнім чоловіком, все було наче добре. 24.02 ми всі прокинулись не від звуків ракет чи тривоги, а від того, що мама плаче, тато вже був по формі і збирався у військкомат. Він ішов туди заради нас, він сам так сказав. Я так пишаюсь своїм татом. Пишаюсь тим, яка він неймовірна людина. За все своє життя від його знайомих, близьких я чую лише захоплення та повагу. Захоплення тим, наскільки він добрий, працьовитий, чесний, яка він відкрита людина. Він житиме вічно у серцях тих, хто його знав», – розповіла донька загиблого Наталія.

«Юрій був надзвичайно добрим, відповідальним у роботі, щирим другом і порадником, прекрасним чоловіком і батьком, яким пишались діти. Юра знав, куди іде і чого, не втік, а мужньо захищав родину та рідну землю. Мій чоловік мав багато планів, але, на жаль, війна забрала його в нас. До останнього подиху захищав незалежність нашої держави», – додала його дружина Світлана.

Поховали Героя в місті Ходорів на Львівщині.

В Юрія залишилися мама, брати, дружина, донька та син.