Старший солдат Юрій Кубай, позивний Куба, загинув 10 червня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу селища Комишуваха на Луганщині. Захисник отримав смертельну вибухову травму внаслідок ворожого артилерійського обстрілу. Йому було 37 років.

Юрій народився в селі Бабин Рівненської області. Навчався у Бабинській школі. Потім від служби зайнятості отримав направлення на навчання за фахом слюсар з ремонту та обслуговування газового устаткування. Згодом мав улюблену роботу на будівництві, де займався оздобленням фасадів. Збудував сім’ю, мав багато планів на життя. Захоплювався риболовлею. Був учасником АТО з 2015 року.

Під час повномасштабного російського вторгнення Юрій захищав Україну у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила ЗСУ. Обіймав посаду розвідника-снайпера. Брав участь в обороні Донбасу від окупантів.

«Я буду до кінця своїх днів пам'ять той ранок, коли мені повідомили, що Юри більше немає. Як в надії дзвонила, щоб почути рідний голос... і ось тоді моя земля пішла з-під ніг, світ зупинився, завмерло все навкруги... І думка, як про це сказати рідним.... як??? Юра був добрий, веселий, щирий. Майстер на всі руки. Мав багато друзів, завжди поспішав на допомогу іншим. Міг розвеселити та підняти настрій. Дуже любив свою роботу, з великим задоволенням розповідав про виконані його бригадою роботи. Війна двічі стукала у двері брата. У 2015 році він боронив країну на Луганщині. Повернувся додому з контузією, але живий... Навесні 2022 року знову отримав повістку з військкомату. Він дуже хотів помститися окупантами за те зло, яке вони принесли з собою. Тепер це наш Янгол-Охоронець, наш Герой, який захищає з небес... Не хочеться вірити... Нестерпний біль... Біль, з яким залишається жити все життя. Рана, від якої серце розривається на мільярди шматочків... І жодні слова, що пройде та переболить, не допомагають. Ця рана назавжди... Цей біль настільки сильний, що розум не хоче сприймати реальності... І ти щоранку прокидаєшся з надією, що саме сьогодні він зателефонує і ти почуєш рідний голос…» – поділилася рідна сестра загиблого.

У серпні 2022 року Юрій посмертно нагороджений відзнакою «Почесний громадянин міста Рівного». На території Бабинського ліцею встановлено меморіальну дошку на його честь.

Поховали воїна у рідному селі.

Вдома на Юрія чекали мама Ольга, тато Сергій, сестра Катерина, дружина Ірина та син Дмитро.