Сержант Юрій Дурицький загинув 10 листопада 2023 року біля селища Степове, що в Покровському районі Донеччини. Виконуючи службові обов’язки, отримав смертельну вибухову травму внаслідок військових дій. Захиснику назавжди 30 років.

Юрій народився в селищі Черняхів Житомирської області. Після закінчення місцевої гімназії здобув фах машиніста крана автомобільного, водія автотранспортних засобів в Житомирському центрі професійно-технічної освіти. У 2013 році закінчив Головинське вище професійне училище нерудних технологій, де опанував професію інженера-механіка. З дитинства захоплювався футболом, грав у команді «Темп» (с. Селянщина), неодноразово успішно брав участь у змаганнях.

2014 року чоловік пов’язав своє життя із військовою службою, підписавши контракт із Збройними Силами України. У 2016-2017 роках брав участь в АТО у складі 53-ої окремої механізованої бригади. У 2019-му підписав наступний контракт і служив у 9 відділі Житомирського РТЦК та СП на посаді начальника відділення – начальника радіостанції відділення зв’язку та інформатизації. У квітні 2020-го перевівся на службу у в/ч А1065, згодом – в 30-ту ОМБр. З листопада 2021 року разом із побратимами обороняв місто Бахмут Донецької області, де і зустрів повномасштабне вторгнення.

У травні 2022 року Юрій перевівся до 47-ої окремої механізованої бригади «Маґура», де був призначений на посаду командира відділення зв’язку механізованого батальйону. Тоді у складі свого підрозділу виконував бойові завдання під Вугледаром на Донеччині.

На початку 2023-го військовослужбовець пройшов навчання в Німеччині та вже з весни воював із товаришами на Запорізькому напрямку, зокрема брав участь у боях за села Мала Токмачка, Вербове, Роботине.

«Юра був надзвичайно життєрадісною та світлою людиною. Дуже любив життя та активний відпочинок із сім'єю. Для нас це дуже важка втрата. Ми досі не можемо повірити, що більше не побачимось з нашим найріднішим. Уся наша родина любить та пишається Юрієм. Ми всі чекали його додому живим, але, на жаль, він віддав найцінніше, що мав – життя, за нас, за мир, за вільну Україну, маючи ще багато нездійсненних мрій та нереалізованих планів», – розповіла його дружина Альона.

Поховали Героя в селі Крученець на Житомирщині.

Вдома на Юрія чекали батьки Лариса та Микола, дружина Альона, син Артем та сестра Людмила.