40-річна Юлія Лутай загинула в Ізюмі 3 червня.

Сусідка Юлії Оксана Папірна розповіла, що того дня жінка пішла по дрова – треба було обігріти холодну оселю та приготувати їжу. Вдома Юлію чекали хвора матір та син Максим. Утім поряд із жінкою впав ворожий снаряд. Від уламків вона загинула. Жінку поховали на стихійному кладовищі в Ізюмі під номером 373.

Юлія Лутай із чоловіком та сином жили на Веприцькому хуторі, що у південній частині міста. Жінка мала хворі ноги та інвалідність 3-ї групи. Попри це, багато працювала, доглядала за хворою матір'ю. У вільний час виготовляла прикраси з бісеру: сережки, чокери, гердани. Це було хобі, яким вона жила.

Юлія працювала в місцевому відділенні одного з супермаркетів. Колега Дарина Процак пригадує, що жінка понад усе любила свого сина, була єдиною годувальницею в сім’ї.

«Юля ходила на всі дитячі заходи сина і підтримувала його з усіх сил. Шила для Максима костюми, вчили разом віршики, – сказала колега загиблої. – Я працювала у нічну зміну, а вона виходила зранку. Завжди зустрічала мене з гарним настроєм та усмішкою. Питала: «Як ти, моє сонечко?» Юля була доброю, позитивною. Завжди привітною – незважаючи на важку та часто понаднормову роботу…».

Чоловік Юлії Лутай Володимир зник безвісти ще до її загибелі. Після трагедії Максима та його бабусю доглядала сусідка Оксана Папірна. Згодом росіяни захотіли вивезти хлопчика в Росію.

«Я не дозволила так зробити з сиротою. Знайшла номери телефонів родичів і один з них погодився взяти до себе хлопчика», – розповіла Оксана.