top of page
Юлія Брейніна
23 січня 2024 р.
56-річна Юлія Брейніна та її чоловік Валерій Конченков загинули від російського обстрілу Харкова 23 січня 2024 року.
«Коли я побачила зруйнований будинок і зрозуміла, куди влучили, написала Юлі, запитала, як вони. Відповіді не було. Тоді я сконтактувала з нашою подругою, а та пояснила, що Юля і Валєра під завалами. Вони жили на першому поверсі…», – розповіла подруга Ольга Сенькіна.
Юлія – харківʼянка. Працювала головною бухгалтеркою у приватній компанії. Волонтерила та допомагала ЗСУ. Любила подорожувати, проводити час із близькими, гуляти із улюбленими двома жорсткошерстими таксами. Юлія їх дресирувала, брала всюди зі собою: і в офіс, і на сплави на байдарках.
«Юля завжди щось вивчала: англійську, українську, історію України. Займалася йогою, брала уроки фортепіано, малювала, вишивала. Я не знаю, як вона все встигала. Чоловік її підтримував. Вона придумувала ідеї, а він допомагав реалізувати. Вони робили багато всього для дому самі, наприклад годинник, де Валєра поставив механізм. Він бив плитку, вона обкладала вазу осколками…. Валєра добре шив – зокрема, балаклави на фронт. Разом вони плели сітки, робили окопні свічки. І це майже безперервно. А найбільше вразило, коли у 2014-му році вона цілий місяць готувала для хлопців, які охороняли ОДА. Приходила з роботи і готувала: борщі, супи, компоти», – розповіла Ірина Вовк, сестра Юлії.
«Ми кожен Новий рік зустрічали разом і збирались у різних містах. Починали ще з Криму до війни. Пригадую, як Юля туди привезла пʼятилітрове відерце салату олів'є... Згодом зустрічали Новий рік у Бердянську, під Харковом, і вона теж його готувала…», – сказала подруга Ольга.
У Юлії залишилися батько, донька, син, онуки, сестра, племінниця та інші родичі.
Розкажіть про цю історію іншим
Ми хочемо жити в країні, яка пам'ятає. Кожен донат на армію зараз допомагає зберегти свободу і незалежність нашої країни. Кожен донат на пам'ять допоможе нам зберегти пам'ять про ціну цієї свободи.
bottom of page