Головний сержант Євгеній Войтович загинув 5 травня 2022 року внаслідок авіаудару по металургійному комбінату «Азовсталь» в Маріуполі на Донеччині. Захиснику було 22 роки.

Євгеній народився й жив у селі Вичівка на Рівненщині. Після школи навчався в Дубровицькому ПТУ на маляра-штукатура. У 2019-му пішов служити в Держприкордонслужбу. Через 2 роки його перевели в Маріуполь. Був інспектором та кулеметником в 1-му прикордонному загоні Східного регіонального управління.

Із 24 лютого 2022 року, коли почалося повномасштабне вторгнення, він із військовослужбовцями ЗСУ та Нацгвардії України виконував бойові завдання та відбивав цілодобові атаки ворога в Маріуполі.

«Женя непогано вчився і в школі, і в училищі. Я ніколи не чула від вчителів чи викладачів бодай якихось нарікань. Був спокійним. Ніколи ні з ким не бився. Був добрим, ніхто від нього не чув поганого слова. Мав багато друзів і кохану дівчину Діану. Вони зустрічалися майже 4 роки. До великої війни винаймали квартиру в Маріуполі, де він служив прикордонником. Будували плани на майбутнє», – розповіла мама Галина Войтович.

Наприкінці березня 2022 року, коли окупанти намагалися прорватися в місто, Євгеній отримав осколкове поранення правої руки, лівого стегна та правого боку спини. Після лікування знову повернувся воювати.

«Востаннє з ним говорили по ватсапу 4 травня о 21:30. Женя розпитував про нас з чоловіком, про молодшого брата. Заспокоював мене, що в нього все добре. Був веселим, жартував. Наступного ранку я пішла на город. Десь о пів на десяту подзвонили і повідомили, що Женя загинув. Сказали, що по пункту управління на території «Азовсталі» вдарили авіабомбою. Син опинився під завалами. Тіло нам передали через п’ять місяців. За Женіні гроші я купила шість тепловізорів для його побратимів, яких знаю. А ще один віддала на нашу заставу. Пів року тому помер і чоловік. Поховали його поряд з сином», – каже мама.

Захисника поховали 3 жовтня 2022 року в рідному селі. На фасаді школи, де він навчався, встановили меморіальну дошку на його честь.

Посмертно Євгенія відзначили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

У воїна залишилися мати і молодший брат.


***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.