23-річний воїн Євгеній Кулик, позивний Лис, загинув 12 січня 2023 року під час відбиття ворожого штурму поблизу села Кліщіївка під Бахмутом на Донеччині. Отримав смертельні поранення внаслідок попадання ворожої міни в окоп, звідки вів стрільбу з крупнокаліберного кулемета по ворогу, що наступав. Побратими згадують, що він підбадьорював всіх перед останнім виїздом і під час того штурму.

Євгеній родом з міста Зіньків Полтавської області. Закінчив 9 класів міської школи. Потім отримав спеціальність електрика у Зіньківському СПТУ. Далі почалася його військова кар`єра. Цікавився історією та поважав свою приналежність до українського народу.

У 2019-2022 роках Євгеній служив у лавах Французького іноземного легіону. Був відзначений трьома орденами, мав звання капрала. Отримав у своє розпорядження 10 іноземних солдатів. Успішно брав участь у місіях на Карибських островах у 2020-му та в Малі – в 2022-му. За це також отримав нагороди.

Під час повномасштабного вторгнення чоловік повернувся на Батьківщину та став на її захист. Служив у 3-ій окремій штурмовій бригаді ЗСУ. Був командиром відділення протитанкових ракетних комплексів.

«Він народився в день затемнення, яке буває раз на 300 років. Ще тоді я подумала, що це буде непроста людина, відома. Женя ріс дуже компанійським, мав багато друзів. Змалечку любив зброю і вже тоді в нього були різноманітні «воздушки». Вдома було простріляне все: двері, ванна, всі відра. Свій шлях військового він почав з 18 років. Служив у 95-ій ДШВ, потім поїхав у Польщу, а звідти, як сказав нам, батькам, на «вихідні у Париж». Потім, долаючи надзвичайно тяжкий відбір, вступив на службу до лав Французького іноземного легіону. Навіть там, в іншій країні, за надважкими завданнями йому допомагали впоратись українські пісні, які він наспівував з товаришем. Коли почалось повномасштабне вторгнення, Женя вирішив приїхати в Україну. На наше прохання не йти на війну відповідав запитанням: «А як мені потім, приїхавши з Франції, дивитися в очі матерям, сини яких загинули на війні?». «Чим гірше – тим краще», «ніхто крім нас», «я люблю свою роботу» – ці слова він промовляв з впевненістю в очах і вірою. Він не боявся нічого, окрім того, що закінчаться патрони. Ми його питали: «Женя, ти після війни повернешся у Францію?». Він відповідав: «Ні, я хочу, щоб наша країна відбудувалася. Я потрібен тут», – розповіла мама полеглого бійця Юлія.

«Лис – унікальний військовий, який почав свій шлях у десантно-штурмових військах ЗСУ. Потім продовжив свій шлях у Французькому легіоні, і коли почалася війна вирішив повернутися та битися за Україну у складі підрозділу «Центурія». Відмінний снайпер і командир, хороший протитанкіст і піхотинець. Та, як виявилося, найкращий кулеметник, який шматував ворога до останнього подиху», – додали побратими з підрозділу «Центурія».

Посмертно солдат Кулик Є.О. нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Поховали воїна на Алеї Героїв центрального кладовища у рідному місті.

У Євгенія залишилися батьки, бабусі, дідусі, сестри, інші рідні, друзі та побратими.