Солдат Євгеній Чорний, позивний Пастернак, загинув 4 березня 2022 року в місті Маріуполь Донецької області. Під час виконання бойового завдання отримав поранення, несумісні із життям. Воїну був 21 рік.

Євгеній народився у місті Дніпродзержинськ, тепер – Камʼянське, Дніпропетровської області. Там закінчив девʼять класів школи і вступив до Камʼянського енергетичного фахового коледжу. Після випуску вступив у Національний технічний університет «Дніпровська політехніка». Хотів стати енергетиком.

Євгеній стрибав з парашутом, підіймався на Говерлу і мріяв побачити світ. Він обожнював поезію. Неодноразово брав участь у літературних гуртках міста. Ще з дитинства займався велоспортом і просто обожнював це заняття. Брав участь у змаганнях, здобував призові місця і отримував нагороди. Разом з іншими любителями цього виду спорту організував у Камʼянському велосипедну групу. Влаштовував змагання, робив велотраси.

«Велосипед був його крилами», – говорить мама хлопця Інна Чорна.

У Євгенія було два велосипеди. Перед від'їздом на службу він віддав їх своїм друзям. Та пройшовши курс молодого бійця, зрозумів, що не може жити без улюбленого хобі. Тому до військової частини у Маріуполь рідні відправили його велосипед. Євгеній був дуже щасливим, коли у проміжок між службою з'являлась можливість окататись по місту.

Євгеній вирішив вступити в «Азов» після закінчення другого курсу. У червні 2021 року забрав документи з університету, а в серпні поїхав до Києва у навчальний центр. Юнак був задоволений своїм вибором, ділився фотографіями з батьками. Мама раділа, що син знайшов те, що йому подобається. Пройшовши двотижневе навчання, у вересні 2021-го хлопець поїхав у Маріуполь. Там пройшов КМБ, був третім у рейтингу успішності. Став помічником гранатометника. Під час розподілу міг обрати подальше місце служби. Євгеній вирішив залишитися в Маріуполі, адже йому дуже сподобалося місто і хлопці, з якими він здружився. Там він і зустрів повномасштабне вторгнення.

Протягом двох тижнів Євгеній за можливості телефонував мамі, розповідав про важку ситуацію в Маріуполі, радив їй бути готовою до всього, скласти «тривожний рюкзак». Востаннє мати спілкувалась з сином 4 березня. Це була коротка розмова з поганим зв'язком. А далі тиша, довжиною в півтора місяця. Мама молилася, щоб усе було добре. На жаль, патронатна служба «Азову» повідомила телефоном сімʼї, що Євгеній загинув.

«Мій син був дуже добрим, ніжним лагідним. Ніколи нікого не ображав. Перша і дуже бажана дитина», – згадує мама захисника.

Посмертно Євгенія Чорного нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. У коледжі, де він навчався, встановили дошку памʼяті з фотографіями та іменами загиблих випускників. Там є і світлина Євгенія.

Рідні досі не змогли поховати захисника.

У воїна залишилися мама, тато і молодший брат.


***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.