Головний сержант Євгеній Бармас на псевдо Амур загинув від удару ворожого FPV-дрона 25 серпня 2024 року поблизу села Журавлівка, РФ. Того дня захисник зі своїм підрозділом мали вирушати на штурм. Вранці о 6:30 у небі зʼявились ворожі FPV-дрони. Добігаючи до укриття, Євген штовхнув побратима вперед, а сам не встиг. Помер миттєво. Захисникові назавжди 23 роки.

Євгеній народився в місті Лозова на Харківщині. Середню спеціальну освіту здобув у Лозівській філії Харківського автомобільно-дорожнього фахового коледжу. Займався боксом, був чемпіоном України з тайського боксу.

З початку повномасштабної війни тиждень волонтерив у Харкові, а потім вступив до лав Збройних Сил України. Боронив Батьківщину в складі 113-ї окремої бригади територіальної оборони. Служив командиром 1-го відділення 3-го взводу 1-ї роти. У вересні 2024 року мав одружитися зі своєю коханою Златою.

За свою службу Євгеній мав низку нагород: медаль «За участь в боях «Бахмутський рубіж», нагрудний знак «Ветеран війни», почесну відзнаку «За мужність та відвагу», медаль 113 ОБР ТрО «Захистимо свій дім – захистимо Україну».

«Як командир Євгеній завжди мав почуття страху за своїх бійців. Завжди казав: «Мені важливо вивести своїх хлопців цілими». Не передати словами наскільки це мужній та сильний духом чоловік! Завжди, не задумуючись, йшов у бій, був патріотом нашої країни, завжди знав навіщо він там, і завжди говорив: «Або зі щитом, або на щиті», навіть мав таке татуювання. Для всієї нашої родини це невимовний біль. У кожного він був на першому місці, найкращий син, брат, онук і коханий. Біль нашої втрати не залікує навіть час. За Україну віддають життя кращі, але жертвуючи найдорожчим. Слава Герою!», – розповіла наречена Злата.

Поховали захисника на Алеї Слави Центрального кладовища міста Лозова Харківської області.

У Євгенія залишились мама, сестра Поліна, якій на момент загибелі брата було 11 років, та наречена.