31-річний Євген Самойлович та його одноліток Дмитро Гончаренко товаришували з дитинства, ходили до одного класу і взагалі були наче брати. Навіть народилися обоє в березні: Дмитро в перших числах місяця, а Євген – наприкінці. 23 квітня 2022 року вони вдвох приїхали на хутір Коробки неподалік селища Калинове на Харківщині – там мешкають їхні мами. Чоловіки хотіли провідати рідних та привезти харчів. Шлях туди вони подолали без перешкод, втім до Калинового уже не повернулися – їхній автомобіль підірвався на міні. Друзі загинули в одну мить, їхні тіла розірвало на шматки.

«Мій син був найкращим. Люблячий, турботливий, – каже Світлана Мусіївна Самойлович, мама Євгена. – Завжди працьовитий, до останнього дня трудився на будівництві. Був добрим і безвідмовним, коли хтось потребував його допомоги. Не можу підібрати слів, щоби передати біль втрати сина. Це невимовний жах – збирати тіло своєї дитини по шматочках».

Колега Інна розповіла, що Євген був професіоналом із золотими руками. Усі завдання завжди виконував на відмінно.

«Був комунікабельною і чуйною людиною. У Євгена була така особливість: коли він бачив, що людині складно або є якась проблема, і якщо розумів, що ця допомога доречна, він завжди старався допомогти. Ніколи не цурався роботи та прагнув до професійного росту і старався навчитися чогось нового. Євген був прекрасною людиною. Боляче, що пішов із життя так рано», – розповіла Інна.

Староста Калиновецького старостинського округу Людмила Коваль пригадує – після початку повномасштабної війни Євген разом із другом Дмитром активно допомагали землякам. Попри небезпеку від постійних обстрілів, возили гуманітарну допомогу, допомагали з евакуацією, забивали вікна, зруйновані обстрілами. Були друзями нерозлийвода, і загинули в один день.

У Євгена Самойловича залишилися мама, старший брат і син.