Солдат Євген Пронін, позивний Лєший, загинув 20 березня 2022 року, обороняючи від окупантів Київщину. Біля селища Бородянка воїн прийняв свій останній бій.

Євген родом із Чернівецької області. Жив у селі Рідківці. Працював у правоохоронних органах. Любив майструвати, самотужки побудував будинок для сім’ї. У 2014 році був учасником Революції Гідності, а потім поїхав добровольцем на війну. Брав участь в АТО у складі добробату «Карпатська Січ», згодом приєднався до лав 93 ОМБр ЗСУ. Захищав Донецький аеропорт, був у Пісках. Захоплювався історією, колекціонував монети, обожнював ходити з металошукачем на пошуки старовинних речей.

Вранці 24 лютого 2022 року Євген поїхав до військкомату, щоб повернутися до війська. Цього разу воював за Україну у лавах 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади ЗСУ. Обійняв посаду стрільця-снайпера та вирушив обороняти Київську область від російських окупантів.

«Тато був неймовірно справедливим, не терпів непорядності. Завжди казав людям все в обличчя. Був добрим чоловіком. На все дивився з логічної точки зору. Був запальний, але легко заспокоювався. Завжди приходив на допомогу, міг сам без чогось залишитись і віддати тому, хто більше потребує. Він нас із братом виховував так: яка б не була ситуація – боротись, не прогинатись під обставини. Дуже люблю його, не вистачає того, як вчив щось робити. Він дуже хотів побачити онуків, але так і не дочекався. Завжди казав: «я, може, і не найкращий тато, але дідусем я буду чудовим». Люблю тебе, тату. Ти найкращий. Пройшов час, але біль не вщухає, одяг в шафі досі пахне тобою» – написала донька Лідія Проніна.

Посмертно солдат Пронін нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Поховали Героя в селі Рідківці Чернівецької області.

Вдома на Євгена чекали дружина, донька і син.