Життя Єлизавети Лисаченко забрала російська армія. 11 березня 2022 року ворожий літак скинув бомбу на її дім у мікрорайоні Подусівка у Чернігові.

«Це сталося ввечері. Нам якраз дали електроенергію. Поставили чайник, щоб кави попити. Вдома були мама, я з двома дітьми і невістка з двома дітьми. Раптом почули гул літака. Не встигли навіть у погреб сховатися, як прилетіло. Мама загинула на місці. Наші захисники допомогли нам вибратися зі зруйнованого будинку і відвезли в лікарню…», – пригадала дочка Анна.

Єлизавету близько тижня ніхто не діставав з-під завалів зруйнованого будинку. Зрештою, це зробив син, який тоді служив у війську. Поховав матір у селі Старий Білоус, неподалік Чернігова, де була могила її чоловіка.

Єлизаветі було 69 років. Народилася в селі Кучинівка на Чернігівщині. За фахом бухгалтерка. У вільний час любила шити, вирощувати квіти і працювати на землі. У 2004 і 2015 роках змогла здолати онкологічні недуги.

«Мама дуже мені допомагала. Я жила з дітьми у неї, їздила на роботу в Київ. То мама возилася з онуками: водила до садочків, до школи, на гуртки. Вона поралася на городі, їздила велосипедом. Була активною людиною, прекрасною бабусею і мамою. Мої діти дуже сумують за нею. Молодша дочка знайшла фотоальбом на згарищі, поставила світлини в своїй кімнаті. Чую, що іноді вона розмовляє з ними. Діти часто згадують бабусю: як вона готувала, піклувалася про них. Нам усім її не вистачає», – сказала Анна.

У Єлизавети Лисаченко залишилося троє дітей і онуки.