Молодший лейтенант Єгор Горбатенко на псевдо Юра загинув 8 листопада 2023 року внаслідок ворожого мінометного обстрілу в Серебрянському лісі неподалік села Діброва Луганської області. Захисникові назавжди 30 років.

Єгор родом з Луганську. Закінчив школу N29. У вищому технічному училищі отримав диплом за спеціальністю «Автослюсар».

В «Азові» – з 2014 року. Брав участь у Широкинській наступальній операції, боях на Світлодарській дузі. З перших днів повномасштабного вторгнення боронив Маріуполь.

«Місто Маріуполь стало для Єгора таким же рідним, як і Луганськ. Там він зустрів своє кохання, там народилася донечка Мирослава. Я – мама найкращого сина! Він лишається для мене живим та найріднішим, ніхто не зможе мені його замінити. Я вірю, що поки ми його пам'ятаємо – він живий», – написала мати Наталія Горбатенко.

Під час повномасштабного вторгнення Єгор служив зовнішнім пілотом безпілотних авіаційних комплексів 2-го екіпажу безпілотних авіаційних комплексів роти розвідки Окремого загону спеціального призначення «Азов». У боях за місто отримав декілька серйозних поранень. У травні 2022 року з «Азовсталі» захисник вийшов у полон.

«У полоні син перебував у Оленівці Донецької області. Він залишився живим в бараці, де був здійснений теракт. Повернувся 21 вересня 2022 року, коли був перший обмін. Далі – операції, тривала реабілітація та повернення на фронт. На моє запитання: «А, може, залишишся інструктором на полігоні?», син відповів: «А хто буде вас захищати?», – розповіла мати.

Єгор загинув за 100 кілометрів від рідного дому. За день до 5-ї річниці весілля.

«Було пряме влучання міни в окоп, тому місця захоронення немає. Ми дуже сподіваємося, що буде символічне поховання на Меморіальному кладовищі», – додала Наталія.

За час служби молодший лейтенант Єгор Горбатенко неодноразово був відзначений командуванням нагородами, зокрема відзнаками «Широкинська операція», «За службу в розвідці», «Козацький хрест» ІІІ ступеня, медалями «За оборону Маріуполя», «Захиснику Маріуполя», орденами «За оборону країни», «За мужність» ІІІ ступеня, «Богдана Хмельницького» ІІІ ступеня (посмертно).

«Єгор був українцем не лише за національністю, а й за покликом душі, – зазначила мама. – Він цікавився історією України-Русі, шукав цікаві факти й документи. З 14 років був фанатом Луганського ФК «Зоря», де став свідомим патріотом. Тому в 2014 році вступив добровольцем у «Азов». До самого дня загибелі його життя було пов'язане з «Азовом», де він виріс від солдата до молодшого лейтенанта полкової розвідки».

В Єгора залишилися донечка Мирослава, дружина Тетяна, мати Наталія Вікторівна та бабуся Валентина Тарасівна.



***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.