35-річний десантник Ярослав Міщук на псевдо Світязь поліг 15 лютого 2024 року біля села Кліщіївка на Донеччині. У бою з ворогом він зазнав вибухово-осколкових поранень. Понад місяць вважався зниклим безвісти.

Ярослав народився в селі Світязь на Волині. Після закінчення Світязької середньої школи навчався в Шацькому лісовому фаховому коледжі ім. В.В. Сулька. Певний час жив та працював у Луцьку, згодом повернувся до рідного Світязя. З ранніх років захоплювався риболовлею. Його особливою стихією були щуки-трофеї, яких він ловив на озері Світязь. Вміло майстрував з дерева та бездоганно доглядав за домашньою городиною й рослинністю.

1 грудня 2023 року чоловіка мобілізували до лав Збройних Сил України. Він проходив службу у 80-ій окремій десантно-штурмовій бригаді, де обіймав посаду стрільця-помічника гранатометника.

«Ярослав був люблячим хрещеним, хорошим братом та сином. Він завжди приходив на допомогу тим, хто цього потребував. Його небайдужість, мудрість і любов ставали визначальними у стосунках з людьми. Він завжди стояв горою за рідних! «Не переживайте! У мене все добре!» – він завжди казав тільки так. І навіть коли був на самому нулі, хвилювався за нас, аби ми не хвилювались за нього. Він знав, як сильно хвилюємось. Знав, як сильно любимо. І понад усе на світі боявся і не любив наших сліз. Мій хрещений був надзвичайно хорошою та світлою людиною, людиною слова. Його любов була особливою. Справжньою. Він любив вчинками, а не лише словами. І я завжди це відчувала. Він навчив мене багатьох важливих речей у житті, був і залишається моєю підтримкою, моїм найкращим у світі хрещеним татом», – розповіла хрещена донька та племінниця загиблого Аліна.

26 березня 2024 року воїна поховали у рідному селі.

В Ярослава залишились сестри, хрещена донька (племінниця), кохана дівчина.