Молодший лейтенант Ярослав Бобир загинув 25 лютого 2022 року в бою за Херсонщину. З перших днів вторгнення його взвод зупиняв наступ ворога на Антонівському мосту. Врятувавши свій екіпаж, залишився сам в танку та мужньо давав відсіч ворогу до останнього снаряда. Офіцеру назавжди 29 років.

Ярослав народився в селі Дейманівка Чернігівської області. Закінчив Подільську школу. Потім продовжив навчання у Роменському технікумі механізації. Паралельно вступив у Сумський національний аграрний університет на заочну форму. Успішно закінчив обидва навчальні заклади. У 2012 році проходив строкову службу в морській піхоті в Севастополі. Під час російсько-української війни не зміг залишитися осторонь та пішов на фронт.

У 2017-2019 роках чоловік брав участь в АТО/ООС у складі 13-го окремого батальйону 95-ої окремої десантно-штурмової бригади. Загалом відбув 7 ротацій на сході. Мав контузії та поранення. Згодом хотів влаштуватися на цивільну роботу за фахом інженера, проте, збираючи довідки, отримав пропозицію служити у військкоматі. Там він прослужив зв’язківцем 6 місяців. Потім вступив у Національну академію Сухопутних військ у місті Львові.

2021 року Ярослав закінчив навчання на танковому факультеті та був направлений на проходження подальшої служби у 59-ту окрему мотопіхотну бригаду імені Якова Гандзюка. Обійняв посаду командира танкового взводу танкової роти танкового батальйону.

Чоловік мав багато планів та мрій на подальше життя. Він захопився військовою службою та планував розвиватися у цій сфері. Зустрів кохання, 18 лютого 2022 року одружився. Попереду було ще багато всього, чого він так і не встиг зробити.

«Невимовний біль не покидає нас… Пам'ять про Ярослава житиме вічно», – написала подруга родини загиблого Наталія Таран.

Посмертно офіцера нагородили орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

Поховали Героя у рідному селі.

В Ярослава залишилися батьки, дружина, син від попередніх стосунків, рідні, друзі та побратими.