Життя Яни Руденко відібрав російський обстріл селища Антонівка на Херсонщині 27 липня 2024 року.

Яні було 36. Вона зростала та жила в Антонівці. Здобула фах працівниці банку і до початку російської окупації Херсонщини працювала на Укрпошті. Дуже любила свою роботу, поважала колег. Під час повномасштабної війни волонтерила. Виховувала сина. Ті, хто знав Яну, відгукуються про неї, як про чудову доньку, маму та подругу.

«Ми з Яною жили поряд та дружили з того моменту, як я переїхала до Антонівки. Вона була однією з моїх перших подруг, хороша та світла людина. Далі життя нас дещо розділило, але коли ми знову бачилися, то обов'язково підтримували спілкування, багато розмовляли і жартували. Новина про її загибель стала для нас всіх шоком…», – сказала подруга дитинства Анна Сидора.

«Вона багато усміхалася. Оптимістка по життю, мужня і впевнена в завтрашньому дні. Людина, яка завжди приходила на допомогу, у будь-який час», – додали інші подруги загиблої.

У Яни Руденко залишилися батьки та син.