Письменника Володимира Вакуленка російські військові вбили під час окупації села Капитолівка Ізюмського району. Володимира викрали в березні 2022-го, і лише 28 листопада стало відомо, що ДНК-експертиза підтвердила його загибель. З'ясувалось, що в могилі під номером 319 на стихійному кладовищі в Ізюмському лісі був саме Володимир Вакуленко.

«Володимир був непересічною особистістю, – написала знайома письменника Юлія Какуля-Данилюк. – Його мало хто розумів у селі, мало хто підтримував. На жаль. Він був чесним та відкритим, максималістом в усьому, і цього ж вимагав від інших».

За словами парамедикині та знайомої загиблого Катерини Галушки, Володимиру ще до повномасштабної війни погрожували місцеві, які мали проросійські погляди. «Росіяни навряд знали його – друзі вважають, що письменника здали односельчани», – сказала Катерина.

Подруга Юлія пригадує, як Володимир казав: «Як мене не стане, то захочуть ще моїм ім'ям або школу, або вулицю назвати. Але я цього не хочу. Бо то буде нещиро – я ж знаю, що всі про мене думають».

Володимир Вакуленко народився 1 липня 1972-го. Він був громадським діячем та учасником Революції Гідності. 18 лютого 2014-го отримав поранення під час сутички в Маріїнському парку. Володимир – автор 13 книг, серед яких – збірки дитячих віршів «Сонечкова сім'я» і «Татусева книга». Вакуленко також організовував видавництво книг для незрячих дітей, був одним із авторів Вікіпедії – перекладав історії різних країн, статті про нумізматику, якою страшенно захоплювався… Також Володимир був волонтером і допомагав українським захисникам.

Останні кілька років Володимир Вакуленко присвятив прибиранню території на в'їзді в село. «Все вичищав, вирубував хміль та порослі дерева, – пригадала Юлія. – Він розчистив і посадив сад, яким безмежно пишався. Мріяв ще розписати стіну позаду саду, зобразити там герб села. А ще він постійно прибирав у лісі, куди часто ходив з сином Віталіком».

Письменниця та подруга Володимира Наталія Гурницька каже, що їй дуже імпонувало ставлення Володимира до свого сина Віталіка: «Жертовність і цілковита присвята. Здається, всі свої дії та життя він звіряв з інтересами сина».

За словами колишньої дружини Володимира Ірини Новіцької, найбільшими цінностями в літературі Вакуленко вважав новизну і правдивість. А також – злободенність. Він часто відгукувався на громадянські проблеми.

«Володимир ненавидів і зневажав забронзовілу пиху – в політиці, громадянському житті, літературі. Його діяльність була маніфестацією протесту – недарма його гаслом свого часу було «Я завжди буду проти» – каже Ірина Новіцька.

У Володимира Вакуленка залишилися двоє синів від першого і другого шлюбів. Старший, Владислав, народився у 1995 році. Молодший, Віталій, у 2008. Віталій має інвалідність, Володимир Вакуленко займався його вихованням самотужки.