Військовослужбовець Володимир Стоянов загинув у свій день народження поблизу села Верхньокамʼянське Донецької області. 15 грудня 2022 року воїн разом з побратимами потрапили під щільний вогонь РПГ. Захиснику був 21 рік.

Володимир та його брат-близнюк Андрій народилися в Арцизі Одеської області. Володимир закінчив школу та аграрний ліцей, вивчився на монтера-електрика. Потім відслужив строкову службу в Нацгвардії. Після демобілізації отримав водійське посвідчення. Любив водити машину. Ходив займатися у спортзал.

Одразу після звільнення з Нацгвардії влаштувався на «Нову пошту».

«Це було взимку 2020 року. Ходив на роботу із задоволенням, пишався нею, цінував, що туди беруть таких молодих, адже перше місце роботи для молоді – це завжди велика проблема», – розповідає мама Наталія Сергіївна.

У перші дні війни Володимир з братом долучилися до лав ТрО. Обороняли Київ, а потім – Донецький напрямок. Хлопці потрапили у 54-ту окрему механізовану бригаду, підрозділ К2. 14 грудня 2022-го під час останньої розмови з мамою Володимир сказав: «Це квиток в один кінець». Наступного дня він загинув.

«Андрій був тоді у відпустці. Він знав про загибель брата вже через годину, хлопці написали. Мені не казав, жалів. Повідомив лише наступного дня», – пригадує Наталія Сергіївна.

«Знаю, де лежить тіло мого сина, маю чітку геолокацію. Бойовий підрозділ К2, у якому він служив, виклав відеохроніку, називається «Бій за Т-образку», там кілька серій. Там були важливі позиції на межі двох областей, на Т-подібному перехресті. У роликах все видно. Як іде атака, як наші відбиваються... Хлопців обстріляли з РПГ під час ротації, а потім танком під час бою ті позиції просто розплющило. Може, там вони ще живі були», – каже мама воїна.

14 серпня 2024 року Володимиру було присвоєно звання «Почесний громадянин Арцизької міської територіальної громади».