Солдат Володимир Швець, позивний Швед, загинув 21 березня 2022 року в бою з окупантами біля села Смородине на Сумщині. Воїну було 30 років.

Володимир народився в селі Приморське Запорізької області. Жив у Запоріжжі. Навчався у гімназії «Інтелект» та Запорізькому національному університеті. З 2018 року працював менеджером ділянки на терміналі ТОВ «Нова пошта». Займався спортом, мав багато друзів. Любив риболовлю й автомобілі. Після війни мріяв купити машину й гараж, щоб ремонтувати її самостійно, як це робив його батько.

2021 року чоловік пішов на контрактну службу в ЗСУ. Служив у 93-ій окремій механізованій бригаді «Холодний Яр». Був стрільцем-помічником гранатометника. Повномасштабне вторгнення зустрів на фронті. Наприкінці березня брав участь у запеклих боях за Сумську область, зокрема, боронив Охтирку.

«За іронією долі, ми познайомилися рівно 4 роки тому: 21 березня 2018 року. Він прийшов влаштовуватись у «Нову пошту», я брала його на роботу. За рік ми одружилися. Мій чоловік був життєрадісний, компанійський, кмітливий, мужній, сильний, чуйний і справедливий. Найкращий чоловік, син і старший брат. У ньому було все. Вова був хоробрим та мужнім, обрав шлях військової справи. Обрав шлях захисту своєї Батьківщини! І з початку війни мужньо боровся за наш спокійний сон. Він завжди підтримував всіх своїх друзів, колег, якщо їм була потрібна допомога. Я була найщасливішою жінкою у світі… На початку повномасштабного вторгнення він обороняв наших дітей і цивільних людей на Сумщині. Він підірвав бронетранспортер, який розстрілював будинки... Відстоюючи та захищаючи право за наше безпечне життя, він віддав власне. Загинув один у тому важкому бою… Після того село звільнили», – розповіла Катерина Швець.

«Володимир був дуже цілеспрямованим. Завжди прагнув досягти мети, ніколи не говорив «я не зможу». Дуже хотів навчатись, зростати. Він не з тих, хто міряє роботу зарплатою. Від нього неможливо було почути: мені за це не платять. Роботу міряв цілями. Якщо потрібно щось зробити – обов’язково зробить. Тут він ішов вгору кар’єрними сходами, а коли опинився в армії – теж мав намір досягти там більшого, планував отримати вище військове звання, піти в інститут… А ще мені надзвичайно подобалась його прямота. Завжди казав усе «в лоб», коли щось не подобалось. Але при цьому обов’язково скаже, чому це неправильно і як зробити краще. Водночас Вова – це суцільний позитив. Він легко входив у контакт, з усіма дружив. Мав м’яку та чуйну вдачу, до нього можна було звернутись з будь-якою проблемою і він ніколи не відмовляв», – додав керівник загиблого з «Нової пошти».

Посмертно солдат Швець Володимир Олександрович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Поховали Героя в селищі Балабине Запорізької області.

У Володимира залишилися мама, сестра і дружина.