Солдат Володимир Шкринда, позивний Шикидим, поліг у бою з окупантами 23 січня 2023 року біля села Ямполівка, що Донеччині. При виконанні бойового завдання отримав смертельні поранення в результаті обвалу мерзлого грунту в окопі на позиціях оборони через влучання танкового снаряду противника. Воїну назавжди залишилось 19 років.

Володимир родом із селища Віньківці Хмельницької області. Після 9-го класу, коли навчався в спеціалізованому ліцеї, обрав IT-напрямок, тоді ж у хлопця виявились підприємницькі навички. Згодом переїхав до Львова. З 2020 року був студентом Національного університету «Львівська політехніка», навчався в Інституті комп‘ютерних наук та інформаційних технологій за спеціальністю «Інформаційні системи та технології». Захоплювався автомобілями, багато читав, цікавився бізнесом та IT. Обожнював життя, насолоджувався ним попри все. Дуже багато навчався, використовував з користю кожну хвилину. За словами близьких, був надзвичайно життєрадісним, надихав інших і постійно підтримував.

З початком повномасштабної війни хлопець без роздумів пішов захищати свою країну, покинувши навчання. Володимир поповнив лави 125-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Був стрільцем стрілецького відділення.

«Дякую Богу, мамі й батьку за найкращого брата в цьому світі. Хоча він і був молодший, але завжди був прикладом для мене. Хто був знайомий з Володимиром, зрозуміє. Його мудрість не по роках, розсудливість, зібраність, відповідальність, відважність та хоробрість, його мозок та сила. А ще очі, такі великі, світлі й добрі. Він був справедливим і добрим, але в той же час достатньо було одного його слова, щоб його поважали. З його словами рахувалися, я його слухалась, а батько прислухався. А його почуття гумору… так тонко «підколоти» міг лише він. Вова надихав своїм життям та ставленням до нього. Постійно усміхнений, щасливий. Цінував кожну хвилину. Дуже багато читав. Читав постійно, навіть на війні. Більше за все він любив життя та Батьківщину. За Батьківщину і віддав життя. Це надто боляче, це дуже велика втрата для нас, але також і для країни в цілому. Бо я розумію, скільки ще користі міг принести їй цей розумний, талановитий юнак. Надзвичайно тебе люблю і, напевно, більше всього боюсь, що тебе забудуть. На жаль, я не можу воскресити тебе. Тому дуже прошу пам‘ятати і поважати. Володимиру назавжди 19. Своє 19-річчя він зустрічав з побратимами на нулі. Високий, красивий, розумний юнак, студент, який в перші дні війни вступив до Львівської тероборони, щоб захищати нас. Він став хоробрим воїном і надійним побратимом. Його поважали. Як згадував його командир, Шикидим сказав, що мав бути тут. Він просто по-іншому не зміг. Звичайно, він був повний мрій та життя. Але, на жаль, ця клята війна забирає найкращих. Нестерпний біль», – поділилася сестра загиблого Тетяна.

Поховали юного захисника у рідному селищі на Хмельниччині.

У Володимира залишилися батько та сестра.