25-річний старший сержант Володимир Сакович на псевдо Вiлсон поліг 2 березня 2022 року в бою за місто Маріуполь на Донеччині. Він отримав смертельне кульове поранення.

Володимир народився в місті Миколаєві. Закінчив Миколаївський економічний ліцей №1 та Вище професійне училище суднобудування міста Миколаїв за спеціальністю «електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування». Любив життя. Писав вірші, смачно готував, багато читав, вів здоровий спосіб життя.

Наприкінці 2016 року хлопець долучився до лав Національної гвардії України. Виконував бойові завдання на території АТО/ООС. Згодом перевівся до Окремого загону спеціального призначення «Азов». Від 24 лютого 2022 року разом із побратимами мужньо боронив місто Маріуполь та завод «Азовсталь» від російських окупантів. Обіймав посаду санітара та виконував обов’язки бойового медика.

«Коли народився, він увесь час усміхався, так ніби ще тоді говорив мені: «Маманчик, ти впораєшся, ти найкраща». Я виховувала сина сама, тому ми були з ним завжди як нероздільна планета. Підтримували одне одного, не роздумуючи і без зайвих пояснень. Наші стосунки були більше схожі на взаємини друзів, а не мами та сина. Коли приїжджав у відпустки, гуляв з друзями, постійно телефонував і питав, як я, або прибігав щасливий з кебабом зі словами «Я приніс вкусняшку». Знав, що я дуже скучаю за ним та завжди чекаю… В «Азові» йому подобалося те, що там були постійні фізичні навантаження, дисципліна, правила. Синок любив, щоб все було до ладу, тому підрозділ йому підходив. Він говорив: «Мамо, я тут постійно розвиваюся і стаю кращим, підготовка на високому рівні, нас навчають і тренують. Ти не уявляєш, який це підрозділ – він найкращий у світі». Вовка був задоволений і щасливий. Ідеальний син потрапив до світу ідеальних людей. Дуже йому сподобався Маріуполь, розповідав, яке це красиве місто. Про службу я ніколи не ставила йому зайвих питань. Я була щаслива, тому що він щасливий. Любив природу, фотографував захід і схід сонця, дощик. Для нього такі моменти були дуже цінними. Ми постійно обмінювалися фотографіями, пейзажами. А тепер я завжди думаю про нього, коли йде дощ», – розповіла його мама Інна.

«Під час навчання в училищі Володимир був активним учасником різноманітних заходів. Добре вчився, займався спортом. Був активним доброзичливим, веселим. Вмів дружити, з повагою ставився до старших. Дуже любив свою маму, яка виховала його сама», – таким описали захисника його викладачі.

Посмертно Сакович Володимир Олегович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Тіло Героя кремували.

Вдома на нього чекала мама.


***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.