top of page
Володимир Путята
27 лютого 2022 р.
46-річного Володимира Путяту російські військові застрелили в потилицю 27 лютого 2022 року в його рідному селі Старий Биків, що на Чернігівщині. Того дня в село зайшла перша колона російських окупантів. Разом із Володимиром вони убили ще п’ятьох місцевих чоловіків. Тіла дозволили поховати через 9 днів.
Поховати – це швидко вирити могили, коли над головою літає дрон, завернути тіла в простирадла та килими і закопати. Після звільнення села Збройними силами України на початку квітня чоловіків перепоховали на місцевому цвинтарі.
Володимир Путята народився в селі Старий Биків. У родині був п’ятою дитиною. Після школи вчився в Києві на столяра, працював у селі. А останні понад 10 років був заправником на АЗС у столиці. Мешкав у будинку батьків. Після того, як у 2015-му помер батько, доглядав за матір’ю.
27 лютого Володимир з’їздив на базар у сусіднє село Новий Биків, яке від Старого Бикова відділяв міст. Потім повернувся додому. Близько 13.00 міст підірвали українські військові, аби перешкодити руху ворожої сили.
Володимир був удома, розпалював грубку. Матір, яка була поряд, розповіла рідним, що несподівано у їхній двір зайшли військові. Володимир спочатку подумав, що це ЗСУ, вийшов їм назустріч, однак це були окупанти. Вони забрали чоловіка просто в домашньому одязі та капцях. Повели до БТР. Матір пішла за ним, просила, щоби сина відпустили. Окупанти сказали, що допитають і, якщо не винен, то звільнять його. Однак ніхто нікого не відпустив. Російські військові жорстоко вбили шістьох чоловіків, яких забрали того дня. Жоден із них не був військовим.
Брат Микола дізнався про смерть Володимира наступного дня. Матері не казав, щоби не хвилювати її. Та вона все ж згодом дізналася від людей.
«Володя був спокійним і м’яким за характером. Любив тварин. Вдома все робив по господарству. Я не можу повірити, що його більше немає. Це так раптово все сталося. Я вважаю, що всі ці хлопці, яких убили російські військові, – герої. Їх допитували, але ніхто з хлопців не здав своїх», – сказав Микола, брат загиблого.
Власної родини у Володимира не було. У нього залишилися сестри, брати і племінники. Мама померла в 2023 році.
Розкажіть про цю історію іншим
Ми хочемо жити в країні, яка пам'ятає. Кожен донат на армію зараз допомагає зберегти свободу і незалежність нашої країни. Кожен донат на пам'ять допоможе нам зберегти пам'ять про ціну цієї свободи.
bottom of page