Старший солдат Володимир Понька, позивний Чіп, загинув 24 серпня 2023 року на території Серебрянського лісництва, що поблизу міста Кремінна на Луганщині. Під час штурму ворожих позицій зазнав смертельної мінно-вибухової травми внаслідок ворожого мінометного обстрілу. У червні воїну виповнилося 22 роки.

Володимир народився в місті Докучаєвськ Донецької області. Навчався у місцевій школі. У 2014 році разом із мамою залишив окуповане місто та переїхав до Волновахи. Там і закінчив навчання у школі. У 2020-му здобув фах флориста у Великоанадольському лісотехнічному фаховому коледжі імені В.Граффа. У 2022 році закінчив Харківський національний технічний університет сільського господарства імені Петра Василенка, отримав диплом бакалавра за спеціальністю «Деревообробка та меблеві технології» та здобув фах інженера меблевих технологій. Планував вступити в магістратуру, але прийняв рішення стати на захист своєї Батьківщини. Під час навчання працював офіціантом, потім – рієлтором. У вільний час грав у футбол. Мріяв створити сім’ю та виховувати дітей.

З початком повномасштабного вторгнення Володимир разом з мамою знову були вимушені шукати собі новий притулок через окупацію Волновахи. Хлопець вирушив до Києва. 18 січня 2023 року вступив до лав 12-ої бригади спеціального призначення НГУ «Азов». Після навчання обійняв посаду старшого кулеметника та поїхав на передову.

«Мій єдиний син був завжди усміхненим, працьовитим, добрим, чуйним, відповідальним. Він завжди приходив на допомогу своїм друзям. Ми двічі переселенці, у 2014 році Володимир не зміг стати на захист своєї Батьківщини, тому що був неповнолітнім юнаком, а коли другий раз позбувся домівки, прийняв рішення стати добровільно на захист. Вова дуже хотів повернутися в рідний Докучаєвськ…» – розповіла Вікторія Понька.

Посмертно нацгвардійця нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Похований молодий Герой на кладовищі Святого Миколая в Запоріжжі.

У Володимира залишилися мама, бабуся, дідусь, дівчина, друзі та побратими.