Життя Володимира Петреченка відібрала російська ракета 8 липня 2024 року. Він привіз доньку з онукою до одного з відділень київського «Охматдиту», на операцію. Тоді російська армія атакувала цю дитячу лікарню.

Володимирові Петреченку було 62 роки. Народився у селі Собківка Черкаської області. Жив у Кропивницькому. За освітою – інженер-конструктор. Останні 30 років працював на керівних посадах, вийшов на пенсію у 2022-му, коли був директором будівельної організації «Кіровоградгідроспецбуд». Зробив особистий внесок у розвиток будівельної галузі області, здобував грамоти від облдержадміністрації за сумлінну працю.

У 2015 році будував фортифікаційні споруди на Донеччині, звів десять опорних взводних пунктів у бік Запорізької області до Розівки, за що його нагородив президент України. На початку повномасштабної війни консультував із питань встановлення блокпостів у місті Кропивницький.

У вільний час Володимир грав у шахи, теніс, більярд. Цікавився автомобілями, його улюблена марка – Audi. Також любив дивитися футбол.

«Він був сміливим, наполегливим, комунікабельним, дійсно чудовою людиною і справжнім патріотом своєї держави. Допомагав тим, хто потребував, давав ефективні поради тим, хто просив. Був людиною-практиком. Відзначався твердістю духу, стійкістю до випробувань, цілеспрямованістю, мав власне почуття гумору, класну інтуїцію і внутрішній голос. Його знало так багато людей і так багато людей прийшло провести його в останню путь…», – розповіла донька Олена Петреченко.

У Володимира залишилися дружина, син, дочка і троє внуків.