51-річного Володимира Мойсу російський військовий розстріляв 6 березня 2022 року у селі Мокрець Броварського району Київщини.

Дружина загиблого Світлана Немирована пригадала: «Російські окупанти заїхали у село 5 березня. Наступного дня стали недалеко від нашої хати. Чоловік каже: «Піду гляну, може, мітки ставлять». Ми тільки з дверей, а вони перескочили через паркан і до нас. Підійшов такий високий, чорнявий. «Ваш телефон», – каже до чоловіка. А він: «Ви прийшли на чужу землю, в мій дім. Я вам нічого не винен». Ми з сином стояли біля вікна, я дивлюся й кажу: «Мабуть, він його зараз розстріляє». Так і сталося. Чоловік впав перед нами. Той в нього ще дві кулі пустив. Потім забіг до хати, почав стріляти. Син підняв руки, віддав свій телефон і чоловіка. Окупанти пішли. Через п'ять хвилин чую – відкриваються ворота до нашого двору. Заїжджає їхня братва на БТРі, 15 людей. Жили у прибудові. Їли своє, у мене просили окріп».

Тіло вбитого Володимира окупанти занесли у курятник за хату. Він лежав там три доби. На четверту вони постукали у двері та повідомили, що їдуть геть. «Харанітє мужа», – сказали.

Володимира Мойсу поховали на кладовищі, замотаного у килим.

«28 березня сюди все летіло, «Гради», земля двигтіла, ми якось живі вийшли в сусіднє село, звідти могли евакуюватися в Київ. Голова в мене була лиса через переживання, все волосся вилізло… Після звільнення мені зателефонував юрист і каже: «Світлано Іванівно, виявляється, ваш чоловік живий». Його ж ховали без документів, моргу, експертизи. 19 серпня мусили його викопувати, щоб оформити документи про смерть», – пригадала Світлана.

Володимир Мойса був родом із Чернівців. Працював будівельником, мав свою бригаду.

«У першу чергу він усе робив для людей. А вдома казав: «Хай, потім, ще встигну». Не встиг, тепер ми самі тягнемо будівництво», – сказала дружина.

У Володимира Мойси залишилися також рідний 23-річний син та 27-річна дочка Світлани Іванівни, яку він любив, як рідну.

Після смерті чоловіка один із його братів повернувся із заробітків у Чехії, пішов добровольцем на фронт, щоби помститися за брата, і загинув.