62-річний Володимир Максименко загинув 3 березня 2022 року в Гостомелі на Київщині. Він разом з родиною намагався евакуюватися з мікрорайону Кимерка. Родичі проїхали три блокпости, а неподалік поліклініки на вулиці Свято-Покровській їхній автомобіль почали обстрілювати з четвертого. Володимир отримав поранення в голову та наскрізне – в живіт.

Син Максим пригадує, як тато просив викликати йому «швидку», однак медики через постійні обстріли відмовилися їхати. Володимир помер на руках у сина, який отримав того дня важке поранення ока. Дружина Володимира, Любов, також загинула.

Володимир Максименко 25 років працював на металоплавильному заводі у селі Горенка. Починав кар’єру звичайним робітником, а на пенсію пішов з посади головного технолога. До цієї роботи привчав і сина, який продовжив справу батька.

Володимир дуже любив свою родину, збудував окремі будинки для синів. Тішився народженню онуків, з якими проводив чи не весь вільний час.

«Батько був строгий, але справедливий. Родина для нього завжди була в пріоритеті. Він так і нас із братом виховав. Тато дуже любив порядок. У дворі в нього все було ідеально. Все, що я вмію робити, – це він мене навчив. Батько дуже любив онуків, казав, що поставив нас із братом на ноги, а тепер його місія – поставити на ноги їх. Але війна все зламала», – каже син Максим.

Спершу подружжя Максименків поховали у дворі біля будинку знайомих, а після звільнення територій Київщини перепоховали на кладовищі в Гостомелі.

У Володимира Максименка залишилися двоє синів та онуки, яким 13 та два роки.