Старший сержант Володимир Кириченко на псевдо Вурдалака поліг 9 вересня 2023 року в районі села Кліщіївка на Донеччині внаслідок ворожої атаки позицій FPV-дроном. Воїну було 38 років.

Володимир народився і жив у Києві. Навчався у школі №316. Ще в ті роки захопився спортом, грав у футбол. У 2002-му здобув професію слюсаря з ремонту машин у Навчально-науковому центрі професійно-технічної освіти Національної академії педагогічних наук України. Потім пішов на строкову військову службу до ЗСУ. До вторгнення працював менеджером із закупівлі товарів у ресторани.

З початком повномасштабної війни чоловік долучився до лав добровольців і став на захист рідного Києва. Воював у складі 241-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Був головним сержантом взводу 206-го батальйону.

За час служби Володимир був відзначений нагрудним знаком «Учасник бойових дій», відзнакою «За оборону України», подякою командира в/ч «За сумлінне виконання своїх обов’язків, виявлену ініціативу, рішучість та наполегливість досягнення високих результатів у службовій діяльності», медаллю за участь в боях «Бахмутський рубіж», медаллю «За хоробрість в бою» (Бахмут), подякою Київського міського голови «За особисту мужність і відвагу, участь у відсічі і стримування агресії в напрямку м. Києва та бездоганне виконання службових обов’язків», двома грамотами Командувача сил і засобів оборони м. Києва.

«Найкращий тато, чоловік. Володя був дуже справедливим, чесним, добрим. Прожили з ним 18 років, душа в душу. Сім’я для нього – це святе. У нас була любляча родина. Коли отримав три контузії, він все одно не хотів залишати побратимів, бо хвилювався за кожного. Був на лікуванні місяць, проте думками повертався до війни, до побратимів, для яких уже став взірцем й моральним авторитетом – спортивний, добре підготовлений, справедливий. За свої заслуги він регулярно отримував медалі, відзнаки, грамоти та подяки від керівництва ЗСУ, а також державної та місцевої влади», – розповіла дружина полеглого бійця Тетяна.

Поховали захисника на Лісовому кладовищі Києва.

Вдома на Володимира чекали дружина, донька і син.