Старший солдат Володимир Крижанівський, позивний Естет, загинув 3 квітня 2022 року, у бою з окупантами під час оборони Маріуполя. Воїну було 26 років.

Володимир народився у селі Покровське на Миколаївщині. Змалку захоплювався автомобілями, зброєю і військовою технікою. Після закінчення 11 класів вступив до Державного вищого навчального закладу «Миколаївський політехнічний коледж». У 2019-му закінчив Миколаївський національний аграрний університет. Будучи ще студентом, хлопець гостро реагував на збройну агресію РФ на Донбасі, тому у 22 роки вирішив йти захищати Батьківщину.

У 2018 році Володимир підписав контракт із в/ч 3039 Національної гвардії України. Потім перевівся в особливий загін спеціального призначення «Азов». Служив на посаді старшого стрільця-навідника гранатометного відділення взводу вогневої підтримки. Мріяв стати офіцером.

На момент повномасштабного війни Естет перебував у відпустці у батьків. Його відкликали на службу і він повернувся до побратимів. З перших днів вторгнення окупантів брав участь в обороні Маріуполя. Разом з побратимами вони неодноразово знищували ворожі танки та брали полонених.

«Мій брат був дуже світлим, добрим, завжди усміхненим, «душею компанії»... Про таких людей кажуть – «мав золоті руки», адже Вова умів майструвати, лагодити техніку, вміло керував легковими та вантажними автомобілями. Чесний і порядний, урівноважений, цілеспрямований, мав досить впертий характер. Він завжди казав, що хоче приносити користь нашій державі. Володимир був справжнім патріотом, добре знав історію України, міг годинами про це розповідати. Свій 26-й день народження він зустрів, стримуючи та відбиваючи атаки окупанта. До 2 березня у брата ще був зв'язок, він писав: «Росія не очікувала такого супротиву, ворог деморалізований і несе втрати...». Ще фрази з його повідомлень: «Україна зараз переживає історичний момент... Нас має підтримати Європа й увесь світ», «Бог на нашій стороні...», «Все буде добре, Україна обов'язково переможе!». Потім зв'язок зник. У березні Вова телефонував нам разів 4-5. Він лише запитував, як ми, які новини в країні, а про себе розказувати нічого не хотів», – розповідає сестра полеглого воїна Олена.

«Естет – найкращий серед тих, кого я знав. Ми одразу знайшли спільну мову. Професіонал у своїй справі, завжди врівноважений, у критичних ситуаціях не панікував, швидко приймав рішення. Навіть коли було дуже складно, у Вови ніколи не з'являлися думки, щоб відступити, залишити позиції. Він був переконаний, що треба стояти до кінця, бо щиро вірив у нашу перемогу», – додає побратим Едуард.

Посмертно старший солдат Крижанівський нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня».

Володимира поховали у Дніпрі як невідомого захисника України. Лише у жовтні 2022 року вдалося перепоховати його у рідному селі. Одну з вулиць там перейменували на честь загиблого воїна.