Володимир Коваль загинув 15 квітня 2022 року біля села Турове Богодухівського району Харківщини. Він із двома доньками їхав мікроавтобусом, коли пролунав сильний вибух.

Що саме трапилося, рідним невідомо. Авто або наїхало на міну, або його розстріляли російські війська, каже дружина Володимира. Їхні з чоловіком доньки також загинули.

Село Нова Козача, де жила родина, було в окупації. Та місцеві знали об'їзні шляхи до Харкова. 15 квітня 2022-го Володимир із доньками Тетяною і Юлією поїхали до міста купити собі й селянам ліки і їжу. Дружина Володимира розповіла – у Новій Козачій було багато дітей, у людей закінчилися харчі, хліба не було.

«Вони боялися їхати, але треба було, – розповіла Ірина Коваль. – На зворотньому шляху, біля села Турове через річку від нас, пролунав вибух. Бус або розстріляли російські війська або він наїхав на міну. За чоловіком і доньками їхали люди. Вони почули свист і потім був сильний вибух. Люди сказали нам і ми з онукою побігли туди. Тіла допоміг забрати хлопець з сусіднього села».

Ірина Коваль викликала на місце події поліцію. Проте, каже, їй не назвали причину загибелі рідних і не надали жодних висновків про це.

Володимирові було 67 років. Народився у Новій Козачій. Учасник ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Підприємець.

«Ми одружилися рано. Чоловік з молодого віку все робив для родини, тому не пішов здобувати освіту, заробляв на різних роботах. Потім повернувся з Чорнобиля. Якийсь час хворів. Після цього почав займатися власною справою. Він був найкращим батьком на світі. Мало таких, які останнє віддають дітям. Доньки були розлученими. Він розумів, що має їм допомагати до останнього. Ми дуже добре жили. Я тепер не знаю, як далі бути. Стільки часу пройшло, а я все чекаю, тільки не знаю чого…», – сказала через майже три роки від трагедії Ірина.

У Володимира Коваля залишилися дружина, сестра, онук й онука.