38-річний Володимир Котенко – із села Мала Рогань на Харківщині. Воно було окуповане 30 днів. Володимир вивіз зі села своїх батьків, а сам час від часу їздив туди волонтерити. 15 березня під час однієї з гуманітарник поїздок автомобіль, в якому він був, росіяни обстріляли з танка. Водій вижив, а Володимир загинув.

Батькам довелось збирати тіло сина по шматках. «Ми зібрали їх у мішки, й несли за плечима. Потім нам дали тачку, на якій ми везли останки», – згадує Ольга Котенко, мама загиблого.
Спершу батьки поховали Володимира на городі між теплицями. Після звільнення села від росіян, перепоховали на кладовищі.

«Вова нічого не боявся, можливо, це його і загубило. Він ходив пішки через блокпости, розносив людям ліки», – розповіла матір Володимира.

Батьки загиблого не схвалювали волонтерства сина, боялись за його життя. На це він їм відповідав: «Ви просто не розумієте, як люди мене там чекають».