Солдат Володимир Хлопонін, позивний Кот, загинув 7 липня 2023 року внаслідок ворожих штурмових дій неподалік міста Авдіївка на Донеччині. Захиснику був 51 рік.

Володимир родом з міста Полтава. Закінчив Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка». У мирному житті займався підприємницькою діяльністю – мав власний магазин «Святковий». Захоплювався археологічними розкопками, колекціонував старовинні речі.

На початку повномасштабної війни чоловік у лавах добровольців охороняв територію біля Свято-Успенського собору в місті Полтава, був у складі ДФТГ №1 та №3. З 7 березня 2023 року перебував у ЗСУ. Служив у 110-ій окремій механізованій бригаді імені генерал-хорунжого Марка Безручка. Спочатку був стрільцем роти охорони, а 7 травня 2023 року переведений на посаду номера обслуги мінометного розрахунку мінометного взводу мінометної батареї механізованого батальйону.

«Він був надзвичайною людиною і найкращим татом для мене. Кожен, хто знав його, скажуть, що він завжди (якою б складною не була ситуація) міг допомогти безкорисно. Дуже полюбляв розкопки – це було хобі його життя, кожен раз як повертався з них, всі були у шоці від того, наскільки рідкісні та неймовірно старовинні знахідки він привозив. Знав історії про кожну свою монету, хоча їх було не перелічити. Він був дуже доброю та чесною людиною. Дуже мало насправді таких. Але для мене він завжди залишається найкращим татом і справжнім Героєм», – розповіла донька загиблого.

«Володя Хлопонін: просто небайдужий, а з якимось особливим почуттям справедливості – такі люди максимально намагаються виправляти неправильності не агресією, а спокійно і врівноважено... Навіть у ТЦК Вова опікувався всіма, хто просив про допомогу. Щоб документи правильно були оформлені, медкомісію швидко пройти... Допомагав тим, хто мав проблеми зі здоров'ям. А от тих, хто «косить», не любив дуже. Не сварив – зневажав. А ще – завжди ходив на прощання з усіма полеглими захисниками. З цього світу пішла людина, яка самотужки намагалася зробити світ хоч трохи кращим. Вова, дякую за твою небайдужість і людяність! Ти жив як Герой і загинув як Герой! І поповнив небесне воїнство...» – написала посестра Ольга Стенько.

Поховали воїна на Рибчинському цвинтарі у Полтаві.

У Володимира залишилися мама Людмила, дружина Вікторія, донька Марія, інші рідні, друзі та побратими.