Бойовий медик Володимир Галецький, позивний Варшава, загинув 13 вересня 2022 року під час звільнення від окупантів Харківщини. Поблизу міста Куп'янськ боєць отримав смертельне поранення внаслідок ворожого обстрілу з «Градів». Загинув миттєво. У жовтні йому мало виповнитися 25 років.

Володимир народився у місті Бердичів Житомирської області. Навчався на фізіотерапевта. На момент початку повномасштабної війни закінчував університет у Варшаві, Польща. Мав свою практику. У мирному житті займався бойовими мистецтвами, майстерно грав у шахи, писав вірші. Також подорожував, писав пісні та музику. У вільний час з побратимами влаштовували спаринги.

Під час вторгнення Володимир служив у штурмовій роті спеціального підрозділу «Кракен». Разом із побратимами брав участь у боях за Харківську область.

«Вова був унікальною людиною. Дуже глибоким, скромним і хорошим другом. Він міг далі вчитись у Варшаві, але прийняв рішення захищати Україну. За його словами, «це були найщасливіші моменти в його житті», – розповіла подруга загиблого Юлія.

«Тобі всього 24… Позаду – роки навчання за кордоном і можливість там залишитися. Ти успішно здобув професію медика, а значить, скоріш за все, на тебе там чекали солідний статус і, загалом, комфортне життя. Без війни, без ризику щосекунди опинитися під ударами ракет. Що обереш ти?.. Володимир Галецький обрав… Він пішов добровольцем захищати країну, в якій народився і виріс, пішов захищати свою родину, рідний Бердичів, земляків. Виходить, що життя своє він бачив лише тут, на Батьківщині. Прагнув, аби все, про що мріють ті, хто обирає закордон, збулося тут: щоби було мирно, щоби люди мали можливість жити у благополуччі й добробуті. За це і пішов бити ворога… Попереду мало бути ціле життя – цікаве, насичене, в якому він виконував би благородну місію – лікувати людей. Попереду буде вічна пам’ять й шана людська та чільне місце у когорті Небесних Захисників України», – зазначили у Бердичевській громаді.

Поховали Володимира у рідному Бердичеві.

У нього залишилися батьки, молодший брат, наречена, друзі та побратими, які за ним безмежно сумують.